Луддизм

Луддизм (англ. Luddites, [ˈlʌd.aɪts]) — термін, що утвердився в літературі, на позначення перших стихійних виступів робітників мануфактур (наприкінці 18-го — на початку 19 ст.) проти впровадження машин і капіталістичної експлуатації у Великій Британії.

Лідер луддизму, гравюра 1812 рік

Назва «Луддизм» походить від імені легендарного підмайстра Неда Лудда (англ. Ludd), який зруйнував свій верстат. Розгортання руху луддитів було викликано розоренням ремісників та робітників мануфактур в ході промислового перевороту. Луддизм став специфічною формою боротьби робітників проти неналежних умов праці, низької заробітної плати, безробіття, що пов'язувалось у свідомості учасників руху із введенням машин.

Виступи луддитів почалися у Ноттінгемі та Шеффілді (наприкінці 60-х років 18 ст.). Наприкінці 70-х — на початку 90-х років бунти проти машин поширилися на Ланкашир, Вілтшир та низку інших графств.

Зображення двох луддитів, які нищать машину, що стало символом цього руху в 1812 році.

Потужний підйом руху луддитів відбувався наприкінці 1811 — на початку 1813 років. Масові руйнування машин (а іноді й цілих фабрик) мали місце в Арнолді, Ноттінгемі, Лідсі, Шеффілді, Манчестері та інших містах. Луддити проводили таємні збори та тренування, а іноді навіть засилали шпигунів до ворожих лав.

Переляканий парламент кинув проти бунтівників війська. У 1812 вдруге (вперше в 1769) була введена смертна кара за руйнування машин. За псування машин 17 луддитів стратили, тисячі — відправили в заслання до колоній[1].

Останні великі спалахи луддизму відбулися протягом 1816—1820 років.