Лукреція Марінелла

Лукреція Марінелла (італ. Lucrezia Marinella; 1571, Венеція — 1653, там же) — венеціанська письменниця і поетеса. Найбільш відома по своїй роботі «Про благородство та досконалість жінок і недоліки та пороки чоловіків», опублікованій у 1600 році. Це один із перших написаних жінкою полемічних трактатів, що стосуються становища жінки в суспільстві[4][5].

Лукреція Марінелла
італ. Lucrezia Marinella
Народилася 1571[1][2][3]
Венеція, Венеційська республіка[1]
Померла 9 жовтня 1653(1653-10-09)[1][2][3]
Венеція, Венеційська республіка[1]
Країна  Венеційська республіка
Діяльність письменниця, поетеса, філософиня
Знання мов італійська[2]
Magnum opus Q28125671?
Титульний лист трактату «Про благородство та досконалість жінок…»

Біографія

Лукреція Марінелла народилася 1571 року у Венеції. Її батько, Джованні Марінеллі (італ. Giovanni Marinelli), був лікарем, автором низки медичних трактатів, частина з яких була присвячена жіночому здоров'ю. Здобула хорошу освіту: завдяки батькові ознайомилася з великою кількістю праць про біологію, медицину, філософію; була начитана у латинській та італійській літературі. Вийшла заміж відносно пізно, за лікаря Джіроломо Вакка (італ. Girolomo Vacca)[4]. Сучасники відгукувалися про Марінеллу, як про високоосвічену та талановиту жінку. Вони відзначали у неї як літературні здібності, так і музичні таланти (вона грала на кількох інструментах і співала), і навіть її красномовність[5].

Перший твір Марінелли, поема на християнський сюжет «Свята Коломба» (італ. La Colomba sacra), було опубліковано у Венеції у 1595 році. У 1600-му році побачив світ полемічний трактат «Про благородство і досконалість жінок і недоліки і пороки чоловіків» (італ. La nobiltà et l'eccellenza delle donne, co' difetti et mancamenti de gli uomini), який вважається найважливішою роботою у її творчості[4]. Пізніше, у 1600-ті роки вона написала ще кілька творів на християнські сюжети — поеми про Діву Марію, Святого Франциска Ассізького та мученицю Іустина, а також пастораль «Аркадія» та збірку сонетів та мадригалів. В 1618 були опубліковані ще два її твори — алегорія на тему Купідона і Психеї, а також поетична біографія Катерини Сієнської. У 1635 році побачив світ ще один її видатний твір — героїчна поема «Енріко» (італ. L'Enrico ovvero Bisanzio acquistato) в манері «Визволеного Єрусалима» Торквато Тассо[5].

«Про благородство та досконалість жінок…»

До початку 1600-х років у Європі протягом ось уже майже двох століть тривала так звана «суперечка про жінок», що бере початок від твору Крістіни Пізанської «Книга про Град жіночий» (фр. Le Livre de la Cité des Dames; 1405), в якому стверджувалося, що жінка за своїми здібностями ні в чому не поступається чоловікові. Після цього полемічні роботи про те, що чоловіки перевершують жінок, або, навпаки, жінки перевершують чоловіків, публікувалися по всій Європі французькою, італійською, латинською, німецькою, іспанською та англійською мовами. Найчастіше ці трактати ґрунтувалися на комбінації аргументів та прикладів, почерпнутих з античних джерел, а також на цитуванні Біблії та великих філософів[4][6].

Твір Марінелли був відповіддю на мізогінний твір Джузеппе Пассі (італ. Giuseppe Passi) «Жіночі недоліки» (італ. I donneschi diffetti; 1599). Трактат Марінелли складається із двох частин. Перша частина називається «Благородство і досконалість жінок», а друга — «Недоліки та вади чоловіків». У творі вона звертається до лінгвістичних основ слів, що використовуються для позначення жінок, численних прикладів видатних жінок минулого та моральної переваги жінок, а також моральної деградації чоловіків. Вона комбінує вчення Аристотеля про причини з неоплатонічною теорією ідей і приходить до висновку, що жінка є проявом досконалої ідеї, яка існує у свідомості Бога[4][7].

Бібліографія
  • La Colomba sacra, Poema eroico. — Венеция, 1595.
  • Vita del serafico et glorioso San Francesco. Descritto in ottava rima. Ove si spiegano le attioni, le astinenze e i miracoli di esso. — Венеция, 1597.
  • Amore innamorato ed impazzato. — Венеция, 1598.
  • La nobiltà et l'eccellenza delle donne co' diffetti et mancamenti de gli uomini. Discorso di Lucrezia Marinella in due parti diviso. — Венеция, 1601.
  • La vita di Maria vergine imperatrice dell'universo. Descritta in prosa e in ottava rima. — Венеция, 1602.
  • Rime sacre. — Венеция, 1603.
  • L'Arcadia felice. — Венеция, 1605.
  • Vita del serafico, et glorioso San Francesco. Descritto in ottava rima. — Венеция, 1605.
  • Vita di Santa Giustina in ottava rima. — Флоренция, 1606.
  • La imperatrice dell'universo. Poema heroico. — Венеция, 1617.
  • La vita di Maria Vergine imperatrice dell'universo. — Венеция, 1617.
  • Vite de' dodeci heroi di Christo, et de' Quatro Evangelisti. — Венеция, 1617.
  • De' gesti heroici e della vita meravigliosa della serafica Santa Caterina da Siena. — Венеция, 1624.
  • L'Enrico ovvero Bisanzio acquistato. Poema heroico. — Венеция, 1635.
  • Essortationi alle donne et a gli altri se a loro saranno a grado di Lucretia Marinella. Parte Prima. — Венеция, 1645.
  • Exhortations to Women and to Others if They Please = Essortationi alle donne et a gli altri se a loro saranno a grado di Lucretia Marinella. Parte Prima / ed. and trans. L. Benedetti. — Toronto : Centre for Reformation and Renaissance Studies, 2012.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #121460460 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Zaja P. Dizionario Biografico degli Italiani — 2008. — Vol. 70.
  4. Marguerite Deslauriers (2 листопада 2012). Lucrezia Marinella. The Stanford Encyclopedia of Philosophy (англ.). Stanford University. Процитовано 15 березня 2017.
  5. Трофимова В. С., 2013, с. 274.
  6. Трофимова В. С., 2013, с. 272—273.
  7. Трофимова В. С., 2013, с. 275.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.