Лунхушань

Від міста Інтань комплекс розташований на відстані 15-20 км на південь і південний захід, інше місто поблизу — Гуйсі (кит. 贵溪). Адміністративно підкоряється міському муніципалітету Інтаню.

Геологічний заповідник Лунхушань

Лунхушань тягнеться уздовж річки Лусі понад 15 км, між мальовничими скелями розташовані численні храми. По річці організований сплав на плотах і переправи на історичних човнах для туристів. Увесь комплекс займає 200 км², він налічує 99 скель і 24 печер і гротів по обидва боки річки.

Спочатку система химерних скель називалася «Гори Красивих Хмар». Згідно традиції, у II столітті цю територію уподобав перший Небесний Наставник Чжан Даолін, тут знаходився центр першої організованої даоської школи П'ять Ковшів Рису — храм Істинного Одного. Чжан Даолін заснував тут таки храмовий комплекс у місті Шанцин. Фактично центр активності даоської общини у той час знаходився у провінції Січуань і перемістився в Ханьчжун. Четвертий Небесний Наставник Чжан Чэн (кит. 張盛) знову повернувся в ці місця, відновив і розширив храми.

Територія гір Лунхушань в 1275 була дарована імператорами династії Сун у володіння 36-го Небесного Наставника Чжан Цзуньяня, де аж до 1948 існувала невелика автономна теократична держава із статусом самоврядування. Тоді ж імператором було визнано верховенство Небесного Наставника над усіма даосами Південного Китаю (північний був в ту пору зайнятий чжурчженями). Авторитет Небесних Наставників визнавався практично усіма імператорами за всю історію Китаю, навіть в роки гонінь на даосизм.

Цинський імператор Цяньлун зробив ряд репресивних заходів проти даосизму, ранг небесного наставника був понижений з першого до п'ятого, держава стала ставитися до даосизму негативно і позиції даосизму ослабіли.

Під час Повстання Тайпінів XIX століття комплекс споруд Лунхуншань був спалений дотла повстанцями і так і не був відновлений в повному об'ємі.

Після утворення КНР в 1949 р. 63-й «Небесний наставник» емігрував на Тайвань, де зараз знаходиться резиденція його наступника.

Після революції комплекс занепав. У 1956 р. уряд провінції Цзянсі заніс Палац Вищої Чистоти до списку культурних об'єктів, що охороняються державою. У квітні 1983 р. Держрада КНР розширила список об'єктів, що охоронялися, туди увійшла також Резиденція Небесних Наставників. Поступово були виділені кошти для реставрації храмових комплексів, які були відкриті для паломництва і туризму. Резиденція Небесних Наставників знаходилася в запущеному стані, багато храмів і павільйони було зруйновано, територія була розширена і реставрується, але реальне відновлення храмів і даоської общини можна віднести до середини 90-х років.

Спочатку даоські комплекси функціонували за участю емігрантів з Сінгапуру, Малайзії, Тайваню і Гонконгу, потім розширилася власна община.

З середини 1990-х років скелі оголошені геологічним заповідником, уся ж територія з середини 1990-х років вважається зоною відпочинку, природа охороняється державою, а храми реставруються.

У 2010 році Лунхушань увійшов до числа об'єктів ландшафту Данься Світової спадщини ЮНЕСКО.

В період найвищого розквіту на території розташовувалося 10 палаців (великих храмових комплексів), 81 даоський храм і 36 даоських дворів. Найбільш відомі три з них:

1. Палац Вищої Чистоти (кит. 上清官, Шанцингун) в місті Шанцин, до складу якого входять два палаци, 12 павільйонів і 24 двори, тут Чжан Даолін організовував основні ритуальні церемонії. Цей комплекс називали також «Столицею безсмертних» і «Містом духів».
2. Резиденція Небесних Наставників, що спочатку називалася «Обитель Великої Істинної Людини» — храмовий комплекс в місті Шанцин, що займає площу 24000 м². Тут Чжан Даолін жив і здійснював ритуали для духів, там була розташована разиденция Небесних Наставників, особисті вівтарі і велика кількість храмів.
3. Храм Істинної Єдності (кит. 正一, Чженьі) біля підніжжя власне гори Лунхушань вниз по річці — це те саме місце, де Чжан Даолін виплавляв еліксир безсмертя. Чжан Шен, четвертий Небесний Наставник, в останні роки династії Хань побудував цей храм, який раніше називався Храмом Небесних Наставників, пізніше храмом Яньфа, був добудований під час династії Мін і за наказом імператора став називатися Храм Істинної Єдності. До складу комплексу входить Головний храм, Храм Нефритового Імператора, Храм Сюаньтань, церемоніальні ворота, дзвонова і барабанна вежі. Увесь комплекс займає площу близько 10000 м².

Ще нижче по річці на іншому боці — Місто Безсмертних (кит. 仙岩). Немало малих храмів і печер розосереджені по скелях.

Численні мальовничі скелі мають свої імена, їх відвідують туристи, сплавляючись на плотах по річці.

Знаменна Гора-Пень внизу по річці, в якій розташовані могильники епохи Чжоу, — за декілька сотень років до Чжан Даоліна, важкі труни розміщені в печерах на прямовисній скелі, їх датують аж до 600 року до н. е. На прямовисній скелі щодня організовуються вистави «літаючих трун» — акробати в історичних костюмах танцюють на старовинних трунах, що піднімаються у печери. Біля печер знаходиться даоський храм і музей. (Див. також Висячі труни).

При вході до комплексу розташований історично-геологічний музей, що розповідає про природу і історію цих місць.

Уздовж річки розташовані декілька сіл, що мають етнографічне значення. В першу чергу — це «Село без комарів» і «Село племені Гуюе», в них збереглися древні звичаї, є невеликі краєзнавчі музеї.

Палац Вищої Чистоти (Шанцингун) згадають в пролозі знаменитого китайського середньовічного роману Річкові затони (кит. 水滸傳). У XI столітті імператор Жень-цзун послав на гору Лунхушань воєначальника Хун Синя просити Небесного Наставника Чжан Тянь-ши позбавити країну від епідемії. Долаючи труднощі і небезпеки, Хун Синю вдалося піднятися на гору і зустрітися з наставником, який жив на горі, і наставник прилетів в столицю на журавлі, організувавши молебні в усіх храмах. В цей час Хун Сінь став оглядати Палац Вищої Чистоти, де виявив «Павільйон ув'язнених злих духів», він наказав зняти печатки і усередині павільйону побачив плиту з написом «Хун відкриє». Хун Сінь, усупереч опору даосів, змусив підняти плиту і виявив глибоку яму, з якої вилетіло 108 злих духів, які повинні були заподіяти нещастя Піднебесній.

• Шанцин (місто)
• Чжан Даолін
• Палац Вищої Чистоти
• Резиденція Небесних Наставників
• Храм Істинної Єдності
• П'ять Ковшів Рису
• Школа Небесних Наставників
• Школа Істинної Єдності
• Річкові затони

• (англ.)Офіційна сторінка Лунхушань, англ., кит.
• (англ.)- china.com/chinaWH/html/en/19Scenery909.html Лунхушань на сервері Cultural China, англ., кит.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Карта території Лунхушань

Фототека

• 
• 
• 

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №1335 (англ.)