Лучук Роман Олександрович

Народився Роман Лучук 10 серпня 1994 року в Луцьку. Навчався в Луцькій ЗОШ № 19, працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньобленерго».[1][2] З початком російської збройної агресії мобілізований до лав Збройних сил, служив сапером у 51-ї механізованій бригаді.[3][1] Разом із іншими бійцями бригади брав участь у відсічі збройній агресії Росії. Уночі з 24 на 25 серпня 2014 року 3-й батальйон бригади потрапив у оточення біля Іловайська. Тоді під ракетним та танковим вогнем проросійських бойовиків та російських військових загинули та потрапили в полон десятки воїнів 51-ї бригади. Роман Лучук також загинув в цьому бою 25 серпня (за іншими даними 26 серпня) у районі селища Кутейникове.[2]

Удома у загиблого воїна залишились батьки, одружитися Роман не встиг.[3][2]

Поховання Романа Лучука та ще одного загиблого героя Юрія Оніщука відбулось 1 вересня 2014 року. Прощання із загиблим героєм проведено у Свято-Троїцькому кафедральному соборі УПЦ КП, а громадянська панихида — на центральній площі Луцька. Похований загиблий воїн на центральній алеї кладовища «Гаразджа».[1][3]

4 червня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Для вшанування пам'яті загиблих працівників підприємства під час війни на сході України, а також працівників підприємства, які продовжують захищати незалежність нашої держави, у фоє головного адміністративного корпусу ПАТ «Волиньобленерго» відкрито куточок пам'яті працівників підприємства Романа Лучука та Миколи Бондарука, а також куточок із світлинами працівників підприємства, що повернулися з війни або продовжують боронити нашу незалежність.[4]

• Роман Лучук // Timenote.info
• Лучук Роман Олександрович // Книга пам'яті загиблих
• Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»