Луїджі Боніццоні

Луїджі Боніццоні (італ. Luigi Bonizzoni, 23 листопада 1919, Мілан — 6 грудня 2012, Оссона) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Луїджі Боніццоні
Особисті дані
Народження 23 листопада 1919(1919-11-23)
  Мілан, Італія
Смерть 6 грудня 2012(2012-12-06) (93 роки)
  Оссона, Італія
Громадянство  Італія
 Королівство Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
«Мілан»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1938–1940 «Мілан» 0 (0)
1938–1939 →  «Леньяно» 15 (2)
1940–1941 «Падова»  ? (?)
1941–1942 «Кремонезе» 18 (0)
1942–1943 «Лечче» 6 (1)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
1946–1947 «Маджента»
1947–1948 «Монца»
1948–1949 «Маджента»
1949–1950 «Крема»
1950–1952 «Брешія»
1952–1953 «Палермо»
1953 «Комо»
1953–1954 «Брешія»
1954–1957 «Аталанта»
1957–1958 «Марсала»
1958 «Верона»
1958–1960 «Мілан»
1960–1962 «Удінезе»
1962–1963 «Брешія»
1963–1964 «Мантова»
1964–1965 «Беллінцона»
1965–1966 «Дженоа»
1966–1968 «Фоджа»
1969–1971 «Чезена»
1971–1973 «Імперія»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Народився 23 листопада 1919 року в місті Мілан. Вихованець футбольної школи клубу «Мілан», але за першу команду клубу не провів жодного матчу[1].

У дорослому футболі дебютував 1938 року виступами за команду Серії С «Леньяно»[2], в якій провів один сезон, взявши участь у 15 матчах чемпіонату.

Згодом з 1940 по 1942 рік грав у складі нижчолігових клубів «Падова» (Серія В) та «Кремонезе» (Серія С), а завершив професійну ігрову кар'єру у 27 років у клубі Серії С «Лечче», за яке виступав протягом 1942—1943 років[3].

Кар'єра тренера

Після закінчення другої світової війни зайнявся тренерською діяльністю. Спочатку тренував клуби нижчих дивізіонів, але поступово піднявся до рівня клубів Серії А, з якими він на посаді головного тренера взяв участь у 10 чемпіонатах з «Палермо», «Комо», «Аталантом», «Вероною», «Міланом», «Удінезе», «Мантовою» та «Фоджею».

Першим клубом елітного дивізіону для Боніццоні стало «Палермо», яке він очолював протягом 1952—1953 років, а вершиною тренерської кар'єри Боніццоні стала робота в «Мілані», з яким він став чемпіоном Італії. У сезоні 1964/65 єдиний раз у кар'єрі тренував іноземний клуб, швейцарську «Беллінцону».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Імперія», головним тренером команди якого Луїджі Боніццоні був з 1971 по 1973 рік.

Співпрацював з газетами Avvenire та Guerin Sportivo, коли директором був Джанні Брера. Автор книг про футбольну техніку і тактику, згодом переведених на різні мови. Під його керівництвом перебували деякі найвідоміші гравці: при ньому дебютували Діно Дзофф і Джованні Трапаттоні. Крім того Луїджі тренував Чезаре Мальдіні і Ферруччо Валькареджі.

Помер 6 грудня 2012 року на 94-му році життя у місті Оссона[4].

Титули і досягнення

Як тренера
«Мілан»: 1958–59

Примітки
  1. Profilo su Magliarossonera.it
  2. Elenco dei giocatori italiani autorizzati a cambiare società nell'anno 1938-1939, Il Littoriale, 6 agosto 1938, pag.4
  3. Statistiche su Wlecce.it
  4. Andrea Schianchi (7 dicembre 2012). Addio Bonizzoni: era ilmago della tattica. La Gazzetta dello Sport. с. 11.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.