Луїзіада (архіпелаг)

Острови Луїзіади являють собою групу з десяти великих вулканічних островів, оточених кораловими рифами, і ще близько 90 дрібніших коралових островів, розташованих приблизно за 200 км на південний схід від острова Нова Гвінея. Архіпелаг простягається на 105 км з півночі на південь і на 420 км зі сходу на захід, займаючи близько 26 000 км² морського простору між Соломоновим морем на північ і Кораловим морем на південь[1]. Загальна площа суші островів Луїзіади становить близько 1790 км². З них найбільшим є острів Ванатінаі. Найближчими до Нової Гвінеї островами є Сіде та Басілакі.

Клімат на островах вологий, тропічний, тому острови архіпелагу покриті густою рослинністю, у тому числі, дощовими лісами[2]. Місцева флора і фауна характеризується великою різноманітністю. Зустрічається кілька ендемічних видів[2].

Європейським першовідкривачем островів є голландський мандрівник Луїс Ваес де Торрес, який відкрив у 1606 році біля острова Басілакі та Ванатінаі[3], що входять до складу архіпелагу, хоча можна припустити, що задовго до нього на архіпелазі бували малайські та китайські мореплавці.[4] У 1768 року поблизу острова були знову відкриті вже французьким мандрівником Луї Антуаном де Бугенвілем, який назвав їх на честь французького короля Людовика XV (він же першим відкрив острів Россель).[3] У 1793 році повз островів Луїзіади проплив інший французький мандрівник — Жозеф Брюно Д'антркасто, який відкрив деякі острови архіпелагу, в тому числі, острів Місіма.[3] У 1849 році повз острови проплив капітан Оуен Стенлі.[4]

У 1888 році розпочалася формальна анексія островів Луїзіади Британською імперією, які стали частиною Британської Нової Гвінеї (з 1904 року — Території Папуа під управлінням Австралії)[5].

У 1942 році, після японської окупації в цьому ж році, поблизу островів відбулася Битва у Кораловому морі. Поблизу Дебойнських островів відбувалися Дебойнські рейди (1942).

З 1975 року острови Луїзіади є частиною незалежної держави Папуа Нова Гвінея[5].