Луї Блан

Луї́ Блан (фр. Louis Blanc; *29 жовтня 1811 — †6 грудня 1882) — представник французького утопічного соціалізму, діяч революції 1848, історик.

Луї Блан
фр. Louis Blanc
Ім'я при народженні фр. Louis Jean Joseph Charles Blanc
Народився 29 жовтня 1811(1811-10-29)[1][2][…]
Мадрид, Іспанія[3]
Помер 6 грудня 1882(1882-12-06)[4][1][…] (71 рік)
Канни
Поховання
Пер-Лашез[5] : 
Країна  Іспанія
 Франція
Діяльність журналіст, політик, історик, письменник, головний редактор
Знання мов французька[4] і іспанська
Членство масонство
Посада депутат Національної асамблеї Франції
Брати, сестри Charles Blancd
Автограф

Вів активну видавничу діяльність, був головним редактором журналів «Бон санс» (1837), «Ревю де прогрі» (1939-1942), «Ревю індепандант» (1841- 1848).

Блан був переконаний, що інтереси фабрикантів і найманих робітників насправді багато в чому збігаються, варто лише знайти правильний спосіб організації їхньої спільної праці. Таким способом сам Блан вважав виробничі асоціації. Капітал для їхнього створення він пропонував надати підприємцям або ж державі, а внеском робітників вважати працю. Блан сподівався, що поступово виробничі асоціації утвердяться в усіх галузях промисловості і тим самим облаштують їх на соціалістичних засадах[6].

Блан розглядав як надкласову організацію і відкидав класову боротьбу, як рушійну силу суспільного прогресу. Вважаючи що, конкуренція є основним злом у розвитку французького суспільства, він казав: «свобода підприємництва й конкуренції — це свобода померти».

Під час революції 1848 увійшов до Тимчасового уряду і очолив Люксембурзьку комісію. До Червневого повстання паризьких робітників 1848 Блан поставився негативно.

В 1848—70 перебував в еміграції. Обраний до Національних зборів 1871, Блан лишився на боці версальців.

Історичні праці Блана: п'ятитомна «Історія десяти років - 1830-1840», 12-томна «Історія французької революції», «Історія революції 1848 р».

Примітки
  1. Sycomore / Assemblée nationale
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Блан Луи // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 75.
  6. Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.147

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.