Любомир Т. Винник

Любомир Т. Винник (нім. Lubomir T. Winnik; псевдонім CATO (укр. Като); нар. 7 травня 1943, с. Камінне) — швейцарський журналіст, письменник, художник, картуніст, фотограф, член Союзу журналістів Швейцарії та Міжнародної Федерації журналістів, член Спілки письменників Швейцарії[1][2].

Любомир Т. Винник
нім. Lubomir T. Winnik
Народився 7 травня 1943(1943-05-07) (78 років)
Камінне, Надвірнянського району Івано-Франківської області
Громадянство Швейцарія
Діяльність Журналіст/Письменник

Біографія

Любомир Т. Винник народився 7 травня 1943 року в селі Камінна (нині с. Камінне), Надвірнянського району Івано-Франківської області у родині заможних селян.[3]Свідоцтва про народження не збереглося. Однак, найімовірнішими місцями його народження можуть бути три місцевості на Франківщині: с.Отинія, с. Незвисько або с. Марківці.

Дитинство

З дитинства Любомир любив малювати та майструвати. Яскраво проявився його талант до малювання у початковій школі, яка була у селі Майдан (тепер с. Міжгір’я). Пізніше було навчання в школі у селі Більшівці Галицького району. За період навчання відзначився успіхами у конструюванні та створенню моделей літака та діючого діапроектора. За це школа відправила обдарованого учня у Коломию до станції юних техніків. Там Любомир Винник познайомився з мистецтвом фотографування і деякий час відвідував саме цей гурток. Родина Винників з невідомих Любомирові причин в ті часи переїжджала з місця на місце понад 20 разів.[4]

Освіта

У середині 1950-х років опинилися на Донеччині в місті Хацапетівка (тепер м. Вуглегірськ), де у віці 14 років закінчив студію образотворчого мистецтва.

У 1960 р. Любомир Винник навчається в Одеській морській школі, а відтак відбуває службу в Чорноморському флоті.

Кар'єра
  • У 1950-х роках писав, малював карикатури та був фотокореспондентом місцевої газети «Труд строителя» на шахті «Горлівка-Глибока»[4].
  • В 1966-1968 рр. літературний працівник районної газети «Радянська Верховина», співпрацює з обласною газетою «Прикарпатська правда».
  • В 1968-1970 рр. журналіст львівської газети «Вільна Україна» та кінокореспондент Львівського обласного телебачення.
  • 16 вересня 1971 року через переслідування та загрозу особистому життю виїздить з України. У Польщі працює на посаді журналіста у варшавському журналі «Stolica». Співпрацює з варшавськими газетами та журналами: «Szpilki», «Za i przeciw», «Persperktywy», «Heinal mariackij», «Nasze zdrowie». Колекція фотографій Варшави з 1971-1973 рр. знаходиться в Fundacja Ośrodka KARTA.[5]
  • Від жовтня 1973 року живе у Швейцарії. Окрім роботи в суді та поліції, де Любомир Винник 14 років виконував обов’язки перекладача під присягою, він починає дописувати до німецькомовних газет та виконувати карикатури на замовлення медій, одночасно здобуває освіту в Інституті імені Гете.[6] Працює журналістом, дизайнером, карикатуристом, фотографом і відеорепортером, а також перекладачем для численних журналів, PR, рекламних агенцій, знімає для швейцарського телебачення DRS.

З редакційними завданнями відвідав десятки країн, переважно Близький Схід та Середземноморський басейн.

Був заступником головного редактора швейцарської (німецькомовної) газети «Schwiezerziet».

Творчість

Нині вільний журналіст та письменник. Пише для швейцарсько-німецької та німецької преси, зокрема берлінського тижневика «Junge Frieheit». Автор німецькомовних книг «Quo imus?» «Куди йдемо?» [7], «Jedem Teufel seine Hölle» «Кожному дідькові своє пекло», «Der Totgesagte der Wolfsschanze»[8] ; книжки афоризмів та дефініцій українською мовою «За крок від Содому»[9], еротичних новел «У затінку Венери» .

В жовтні 2019 року вийшла друком книга «Napoleon war mein Lehrmeister».[10]

Співпрацював з київською газетою «Слово», «Коломийськими Вістями», багато років писав для івано-франківської «Галичини».

Виставки

58 національних та інтернаціональних індивідуальних виставок — живопис, карикатура, колаж, рисунок, фотографія. Зокрема шість виставок відбулись в Україні: по дві у Коломиї та Львові, одна в Івано-Франківську і Чернівцях.[11]

  • 2002 рік — м. Львів, галерея Василя Пилип'юка, фотовиставка «Мій Опфікон»;
  • 2010 рік — м. Коломия, Музей історії міста, фотовиставка «Подорожі з 26 країн світу»;
  • 2011 рік — м. Коломия, Музей історії міста, виставка картуну;
  • 2011 рік — м. Львів, Музей Ідей, виставка картуну в рамках Форуму видавців;
  • 2012 рік — м. Івано-Франківськ, Художня галерея Національної спілки художників України, виставка картуну та фотографії;
  • 2012 рік — м. Чернівці, Німецький дім, виставка картуну та графіки.

Чимало художніх творів зберігаються у картинних галереях, в Музеї картуну в м. Базель та в приватних колекціях Європи.

Нагороди
  • Золота медаль Європи «За досягнення в мистецтві» (1982 р., Баден-Баден, Німеччина).
  • Нагорода «За заслуги перед Прикарпаттям» (2012 р., Івано-Франківськ).

Посилання

Примітки
  1. Lubomir Winnik Архівовано 17 січня 2015 у Wayback Machine. (нім.)
  2. Zürcher Schriftsteller und Schriftstellerinnen Verband - Home. www.zsv-online.ch. Процитовано 27 серпня 2021.
  3. Винник Любомир — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 4 серпня 2021.
  4. Винник Любомир - За крок від Содому. knygy.com.ua. Процитовано 4 серпня 2021.
  5. Fotokarta / Nasze zbiory / Kolekcje / OK_1007_Winnik_Lubomir. www.foto.karta.org.pl. Процитовано 4 серпня 2021.
  6. Винник Любомир - За крок від Содому. knygy.com.ua. Процитовано 4 серпня 2021.
  7. Winnik, Lubomir T.; Meier, Werner (1 червня 2010). Quo imus?.
  8. Kunstbücher – Edition LEU | Verlags- und Medien GmbH. web.archive.org. 20 січня 2015. Процитовано 4 серпня 2021.
  9. Книгарня 'Є'. За крок від Содому - Любомир Винник - купити в Україні за низькою ціною – Книгарня "Є". book-ye.com.ua (ua). Процитовано 4 серпня 2021.
  10. Napoleon war mein Lehrmeister (Winnik). Verlag der Schweizer Literaturgesellschaft (de-DE). Процитовано 4 серпня 2021.
  11. Переконлива мова штрихів - виставка карикатур Любомира Винника у Чернівцях. Чернівці, Чернівецька область - новини в газеті Версії (укр.). 2 листопада 2012. Процитовано 4 серпня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.