Любіть Україну!

Зображення поетичного образу України, її краси та величі.

Возвеличення палкої любови українців до рідного краю, заклик любити та цінувати рідну землю.

«Повний щастя перемоги і радості повороту на Україну, у 1944 році я написав вірш „Любіть Україну!“, який студенти просили по кілька разів читати їм на літвечорах». (В. Сюсюра)

В 1951 році в газеті «Правда» вийшла стаття «Против идеологических извращений в литературе», яка за цей вірш обвинувачувала Сосюру у «буржуазному націоналізмі». Радянську цензуру у вірші не пройшли такі слова про Україну: «Без неї — ніщо ми, як порох і дим».

Вірш був присвячений приятелю автора Юрію Кобилецькому, декану філологічного факультету Київського університету.

Передусім звертає на себе увагу емоційно-схвильований заклик — «любіть Україну», виражений двічі риторичним звертанням, яке і загострює увагу читача, і передає емоції автора, і є ідейно-патосною, ідейно-композиційною основою твору.

Змальовуючи цей неповторний образ України, використовується і засіб градації, тобто інтонаційне і смислове перерахування складників, наприклад, «Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових».

Володимир Сюсюра обережно використовує зображально-виражальні засоби. Присутні такі епітети: вишнева Україна, мова солов'їна, хмари пурпурові; порівняння: любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води; метафора «в просторів солодкому чарів». За допомогою метонімії змальовує перемогу над «чужинцями в зелених мундирах».

• «Щоб належно оцінити значення вірша Володимира Сюсюри „Любіть Україну“, треба тільки взяти до уваги, що вірш було написано в несвобідних умовах жорстокої сталінської диктатури, своїм вістрям скерованої протягом десятиліть насамперед проти України. Може, саме тому цей вірш такий сильний, сильніший за будь-коли написаний на еміграції». (І. Багряний)

• «У цьому вірші поєдналися пристрасть поета-патріота і ніжність поета-лірика, що дало йому змогу виразити найзаповітніші думки, почуття й переконання людської душі…

Цей вірш став хрестоматією, проте й досі зазвичай друкується не за першою публікацією 1944 р., а за „перечесаною“ радянською цензурою. Порівняймо, наприклад, різні варіанти п'ятої строфи — донедавна її текст звучав так: вона, тобто Україна, „…у квітці, в пташині, в електровогнях…“, натомість у Володимира Сюсюри: „…у квітці, й пташині, в кривеньких тинах…“. Здавалося б, зміна лише декількох слів, але вона спотворювала пафос твору, думку поета, його справжні почуття до України. Електровогні (тобто електрифікація)— символ радянської влади та її здобутків, кривенькі тини — символ споконвічного селянського хліборобського краю, не завжди щасливого, але свого, рідного, єдиного, наділеного щедрою долею і Божою ласкою.

Простота художніх засобів і їхня довершеність, непідробна щирість і схвильованість інтонацій дели поетові змогу втілити глибокий загальнолюдський зміст: люби рідну землю, шануй інші народи, будь щедрим серцем на добро, добрі вчинки — цим ти звеличиш і прославиш своє ім'я, свою Україну у віках». (Н. Бернадська)

Літературознавці і перекладачі Борис і Костянтин Хоменки зібрали і 1998 року вперше, а 2003 року вдруге видали переклади вірша «Любіть Україну» мовами народів світу.

• Куриліна О. В. Українська мова та література. Довідник. Тестові завдання / О.  В.  Куриліна, Г.  І.  Земляна.  — Кам'янець-Подільський: ФОП Сисин О. В., 2014.  — 654 с.
• Авраменко О. М., Балажко М. Б. Українська мова та література: Довідник. Завдання в тестовій формі. I ч.  — 2-е видання, виправл. доповн.  — К.  : Грамота, 2012.  — 560 с.

• Аналіз вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну»