Людвіг Штейн

Штейн Людвіг (Stein) — філософ, за походженням німець з Угорщини.

Людвіг Штейн
Народився 12 листопада 1859(1859-11-12)[1]
Erdőbényed, Tokaj Districtd, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина
Помер 13 липня 1930(1930-07-13) (70 років)
Зальцбург, Австрія[2]
Країна  Угорщина
 Швейцарія
Діяльність філософ, журналіст, викладач університету, рабин
Знання мов німецька[3]
Заклад Бернський університет і Федеральна вища технічна школа Цюриха
Конфесія юдаїзм

Народився в 1859 р.; вчився в 1877-80 рр.. в Берліні, переважно під керівництвом Целлера; читав лекції з філософії в Галле, потім в Цюриху; був професором в Берні.

Його головні праці: «Die Willensfreiheit» (Б., 1882); «Die Psychologie der Stoa» (1886); «Leibnitz und Spinoza» (1890); «Friedrich Nietzsches Weltanschauung und ihre Gefahren» (1893); «Die soziale Frage im Lichte der Philosophie»(1897г).

Про соціалізм

У «Die soziale Frage im Lichte der Philosophie» (1897, російський переклад — «Соціальне питання з філософської точки зору. Лекції про суспільну філософії та її історія».-М.,1899).

У творі соціальний питання поставлене дуже широко, як в його історичному розвитку, так і в сучасній постановці; кількість і різноманітність матеріалу йде іноді на шкоду глибині його розробки.

Соціалізм, на думку Штейна, має в собі здорове зерно, але для того щоб вирішити своє завдання, він повинен отримати етично-релігійний напрям, тобто повинен «перейнятися релігійними (не в догматичному сенсі цього слова) елементами, повинен бути насичений моральними ідеями; він повинен зробитися етичним або він не буде існувати». Економічний матеріалізм застосуємо до більш ранніх періодів людської історії, але по мірі руху вперед людська думка розвивається і стає самостійною, тобто незалежним від економічних умов чинником історії.

Про соціальні утопії

Людвіг Штейн стверджує, що утопії виникають в літературі тоді, коли в суспільних умовах вже назрів переворот; його ще не передчувають звичайні люди, але інстинктивно вгадують люди з більш тонкою організацією.

Утопія — це смутний вираз суспільної кризи. Поки існуючі умови задовольняють масу, нікому не приходить в голову вигадував фантастичний лад; якщо і з'являється така фантастична картина, то вона проходить зовсім непоміченою. Якщо, навпаки, в повітрі носиться гроза, невдоволення існуючим виражається голосно і відкрито, то всякий, навіть самий неймовірний проект нового устрою зустрічається з бурхливим схваленням.

Штейн ілюструє свою думку наступними прикладами: «Утопія» Мора з'явилася за рік до початку Лютерової агітації. Всі найближчі нащадки «Утопії» передують на дуже незначний термін якого-небудь важливого перевороту або принаймні важливою суспільно-політичній реформі.

Утопія Мореллі випередила на кілька років французьку революцію; Утопія Кабе була буревісником революції 1848 р.

Література

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #117243426 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.