Людина, що біжить (картина)

На картині «Людина, що біжить» Казимир Малевич зобразив безликого чоловіка між мечем і хрестом. Червона частина меча та хреста нагадує кров. Під мечем між хатами видніється самітній мішок: можливо, символ сконфіскованого зерна.

У пізніх 1920-х роках Малевич відійшов від супрематичних абстрактних композицій і став знову малювати селян. Однак це не були потужні, ніби з металу викуті селяни його кубістичного періоду. Це були безликі, відчужені постаті, часто безрукі. Історик мистецтва Дмитро Горбачов в Україні та Жан-Кльод Маркаде у Франції стверджують, що однією з причин повороту до селянської тематики була колективізація та співчуття Малевича долі селян. Горбачов підкреслив, що Малевичева сестра Вікторія жила тоді в Житомирській області, й мистець приїздив до неї з Лєнінграда та був свідком винищування українських селян.

Художник переживав колективізацію та Голодомор як власне горе разом зі своїм народом. Зокрема, в цій картині Малевич відобразив тематику Голодомору 1932-33 років. Зображував те, що бачив, навіть, якщо це суперечило основній лінії компартії. В подібний спосіб Малевич відобразив смерть українського села. Образ селянина, який біжить через пустельний пейзаж, є красномовним свідченням катастрофи села 1932-1933 років.[1].

Серед інших його картин на тему колективізації, голоду й Голодомору - «Три постаті» («Де серп і молот, там смерть і голод»), «Постать, що стоїть».

Майже всі картини цього періоду були неправильно датовані. Як пояснює мистецтвознавець Олександра Шатських, полотна спеціально були датовані більш раннім часом, оскільки являються картинами протесту.[2]

Шатських А. С. Казимир Малевич. - М .: Слово, 1996. - 96 с.

• http://kazimirmalevich.ru/
• http://incognita.day.kyiv.ua/najvidomishij-u-sviti-kiyanin.html