Малевич Казимир Северинович

Казимир Малевич (бл. 1900 року)

Народився 11 (23) лютого 1879(18790223) року в Києві в українсько-польскій католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів[1]. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970–1980 років[5][6][7]. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

До 17 років жив на Поділлі (Моївка), Харківщині (Пархомівка, 1890–1894[8], Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895 роках[9].

Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (1895–1897).

1904 року переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (1904–1905) та в студії Ф. Рерберга (1905–1910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911–12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

Став одним із засновників абстрактного мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.[10]. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).

У 1919–1922 роках викладав у художній школі Вітебська, а в 1923–1927 роках — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

1927 року переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (1928–1929) у Харкові[11].

У 1927–1930 роках викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград[12].

Після того як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися, Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

Восени 1930 року на допиті чекістів в Ленінграді Казимир Малевич каже, що його національність українець.[3][4] Його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російському мистецтвознавцю Ірині Вакар[3][4] вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе українцем.[3][4] У в'язниці він пробув три місяці.

Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою. В роки Другої світової війни місце поховання було втрачена. Пізніше її місцезнаходження було встановлено групою активістів. Місце опинилось на колгоспному полі. У 1988 році пам'ятний знак Казимиру Малевичу було встановлено поблизу орієнтовно за два кілометри від реального погребіння. Знак має форму білого бетонного кубу з червоним квадратом на фасаді. Поруч є дім № 11 по вулиці Малевича в Німчинівці, географічні координати 55°43′17″ с. ш. 37°20′17″ в. д.HGЯO. На тильній стороні пам'ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.7.1988 р.». У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2».

• Малевич К. По лестнице познания: Из неопубликованных стихотворений. Вступ. сл. Г. Айги). — 1991.
• Малевич К. Лень как действительная истина человечества. С прилож. ст. Ф. Ф. Ингольда «Реабилитация праздности» (Предисл. и примеч. А. С. Шатских). — М.: серия «Библиотека Сергея Кудрявцева», 1994.
• Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. (ред. А. С. Шатских) — тт. 1-5. — Москва: Гилея, 1995—2004.
  • Том 1. Статьи, манифесты, теоретические сочинения и другие работы. 1913—1929 (Общ.ред. А. С. Шатских)— 1995. — 393 с., ил. — ISBN 5-85302-025-0, ISBN 5-85302-026-9
  • Том 2. Статьи и теоретические сочинения, опубликованные в Германии, Польше и на Украине. 1924—1930. — 1998. — 372 с., ил. — ISBN 5-87987-002-2
  • Том 3. Супрематизм. Мир как беспредметность, или Вечный покой: С приложением писем К. С. Малевича к М. О. Гершензону (1918—1924) — 2000. — 389 с., ил. — ISBN 5-87987-015-4
  • Том 4. Трактаты и лекции первой половины 1920-х годов: С приложением переписки К. С. Малевича и Эль Лисицкого (1922—1925). — 2003. — 358 с., ил. — ISBN 5-87987-026-X
  • Том 5. Произведения разных лет: Статьи. Трактаты. Манифесты и декларации. Проекты. Лекции. Записи и заметки. Поэзия. — 2004. — 619 с., ил. — ISBN 5-87987-032-4

• Kasimir Malevich. The Non-Objective World. / English translation by Howard Dearstyne from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.

Ювілейна монета НБУ присвячена Казимиру Малевичу

У вересні 2012 року депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка у вулицю Казимира Малевича. Тоді вважалось, що саме на цій вулиці (тоді — Бульйонській), народився художник. Подальші дослідження спростували цю версію[13].

2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні присвячену Казимиру Малевичу.

• 
  «Квіткарка», 1904-05, Російський музей, Санкт-Петербург
• 
  «Купальниці», 1928-29, Російський музей, Санкт-Петербург
• 
  «Зимовий пейзаж», кінець 1920-х років, музей Людвіга, Кельн
• 
  «Точильник або Принцип мигтіння», 1913, Художня галерея Єльського університету, Нью-Гейвен
• 
  «Голова селянської дівчини», 1913, Міський музей, Амстердам
• 
  «Письмовий стіл і кімната», 1913, Міський музей, Амстердам
• 
  «Корова і скрипка», 1913, Російський музей, Санкт-Петербург
• 
  «Англієць у Москві», 1914, Міський музей, Амстердам
• 
  Супрематизм 1916,Тейт Модерн, Лондон
• 
  Супрематична композиція 1, 1916 (колекція І. Диченка)
• 
  «Людина, що біжить» або «Селянин поміж хрестом і мечем». Полотно, олія, 1932-33)
• 
  Супрематизм 65, 1915. Пархомівський художній музей Луньова П.Ф.
• 
  Чотири квадрати, 1915. Саратовський художній музей

• Рудзицкий Артур. Страсти по Малевичу, или Еще раз об улице Малевича в Киеве… // Асоціація Європейських Журналістів, 19 листопада 2012
• Абліцов Віталій. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Жан-Клод Маркаде. Малевич [пер. з фр.]. — Київ: «Родовід», 2013. — 303 с. : кольор. іл. — ISBN 978-966-7845-77-3
• Шишанов В. А. Витебский Музей современного искусства: история создания и коллекции. 1918—1941. — Минск: Медисонт, 2007. 144 с.
• Азизян И. А. К. Малевич и И. Клюн: от футуризма к супрематизму и беспредметному творчеству // «0.10». Научно-аналитический информационный бюллетень Фонда К. С. Малевича. — 2001. — № 2.
• Горячева Т. Малевич и метафизическая живопись // Вопросы искусствознания. — 1993. — № 1. — С. 49—59.
• Курбановский А. Малевич и Гуссерль: Пунктир супрематической феноменологии // Историко-философский ежегодник — 2006 / Институт философии РАН. — М.: Наука, 2006. — С. 329—336.
• Михалевич Б. Эстетическое поле. Гармония «Хаоса» в искусстве (К. Малевич, В. Кандинский, П. Филонов) // «Альманах-2» (Санкт-Петербург. Гос. ун-т). — 2007.
• Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / Упорядник Т. Філевська. — К., Родовід, 2016.
• Томазова Н. М. Малевич Казимир Северинович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 468. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.

• Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 72. Казимир Малевич
• Цимбал Ярина. Казимир Малевич: портрет без сала. — «Українська правда», 25.05.2016
• Горбачов Дмитро. Малевич й Україна
• Dmitry Gorbachev: Malevich and Ukraine, Special Project of the Library of Ukrainian Art. 
• Jean-Claude Marcadé: CATÉGORIE MALÉVITCH
• MYROSLAV SHKANDRIJ (Winnipeg, MB, Canada): REINTERPRETING MALEVICH: BIOGRAPHY, AUTOBIOGRAPHY, ART
• Всі картини К. Малевича (англ.)
• Казимир Малевич на staratel.com(рос.)
• Біографія Малевича в artonline.ru(рос.)
• Галерея робіт(англ.)
• Сайт присвячений Казимиру Малевичу(рос.)
• Земля Казимира Малевича // Український тиждень
• Київ під знаком Малевича. Фото, документи про вулицю Малевича в Києві, текст професора Анджея Туровського про Малевича в Києві.
• А. С. Шатских. Послесловие к пятитомнику Казимира Малевича.