Люцоніт

Люцоні́т (рос. люцонит, англ. luzonite, нім. Luzonit m) — рідкісний мінерал, модифікація енаргіту, арсенова сульфосіль міді координаційної будови. Назва походить від острова Лусон (Філіппінські о-ви), J. A. Weisbach, 1874.

Люцоніт
Люцоніт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Хімічна формула Cu3AsS4
Клас мінералу Сульфід міді
Nickel-Strunz 10 2.KA.10[2]
Ідентифікація
Колір Рожево-сірий
Сингонія Тетрагональна сингонія
Спайність Не спостерігається
Твердість 3,5—3,75
Блиск Металічний
Прозорість Непрозорий
Колір риси Чорний
Густина 4,48 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь Лусон
 Люцоніт у Вікісховищі

Опис
Енаргіт з люцонітом
Зросток енаргіту, люцоніту і піриту

Хімічна формула: Cu3AsS4. Містить (%): Cu — 48,42; As — 19,02; S — 34,56.

Сингонія тетрагональна.

Форми виділення: зернисті агрегати та окремі дрібні зерна.

Спайність не спостерігається.

Густина 4,48. Твердість 3,50—3,75.

Колір рожево-сірий. Риса чорна. Блиск металічний. Непрозорий.

Анізотропний.

Знаходиться у тісному проростанні з піритом, бляклими рудами, халькопіритом.

Зустрічається в малих кількостях у мідних родовищах. Рідкісний.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Люцоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Люцоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.