Лючія Бозе

Лючія Бозе (італ. Lucia Bosé; *28 січня 1931(19310128), Мілан — 23 березня 2020) — італійська акторка, що стала популярною в період італійського неореалізму в 1950-х роках.

Лючія Бозе
Ім'я при народженні Лючія Борлоні
Народилася 28 січня 1931(1931-01-28)[1][2][…]
Мілан, Королівство Італія
Померла 23 березня 2020(2020-03-23)[3][4][…] (89 років)
Сеговія, Кастилія і Леон, Іспанія[5][6][7]
Громадянство  Італія
 Іспанія
Діяльність акторка
Роки діяльності з 1950 року
Чоловік Луїс Міґель Домінґін (1955–1967)
Діти Miguel Boséd[8], Paola Dominguínd і Lucía Dominguínd
IMDb ID 0098393
Нагороди та премії
 Лючія Бозе у Вікісховищі

Біографія

Справжнє прізвище — Борлоні. Працювала ученицею пекаря в міланській пекарні.

У 1947 році Лючія Бозе взяла участь у конкурсі краси «Міс Італія» і здобула перемогу. Саме зовнішні дані актриси послужили першопричиною запрошення її в кіно. Не отримавши професійної освіти, озброєна мінімумом акторської техніки, Лючія Бозе знаходила опору в своїй природній інтуїції, природності існування в кадрі. Джузеппе Де Сантіс відкрив для кіно Бозе в своїх фільмах — «Немає миру під оливами» ((1950) і «Рим, 11:00» (1952). Свій успіх актриса закріпила у фільмах «Дівчата з площі Іспанії» (1952, реж. Лучано Еммера) і «Розгромлені» (1955, реж. Франческо Мазеллі).

Акторка стає одним із символів італійського неореалізму, її ім'я називають поряд з Анною Маньяні, Рафом Валлоне, Сільваною Мангано, Массімо Джиротті. Лючії Бозе довелося першій висловити тему тотального самотності, яку розвивав у своїй творчості великий кінорежисер Мікеланджело Антоніоні. Актриса зіграла дві різнопланові ролі в кінострічках Мікеланджело Антоніоні: «Хроніка одного кохання» (1950) і «Дама без камелій» (1953).

Яскравою і значною для актриси виявилися зустрічі з іспанськими режисерами Х. А. Бардемом у фільмі «Смерть велосипедиста» (1955) і Луїса Бунюеля в картині «Це називається зорею» (1956). У 1958 році актриса на ціле десятиліття покинула такий успішний для неї світ кіно, повністю присвятивши себе вихованню сина і дочки. Після розлучення з відомим іспанським матадором Луїсом Мігелем Домінгіном в 1968 році Бозе поступово повернулася в кінематограф. На стику 1960-1970-х років вона грала у Федеріко Фелліні, братів Тавіані, Маріо Болоньїні.

У 1980-ті роки актриса активно знімалася у Франції, Швейцарії, Італії та Іспанії. Італійський та іспанський кінематограф все відвертіше перетворювався на комерційний і Лючія Бозе вже не мала можливості надалі демонструвати своє потужне драматичне дарування.

Тривалий час Лючія Бозе жила в Іспанії, де вела активну громадську діяльність. Так, у 1999 році в місті Сеговія під Мадридом Лючія Бозе разом з дочкою Паолою і сином, відомим співаком і актором Мігелем Бозе, відкрила Музей ангелів. Експозиції музею успішно демонструються по всьому світу.

Померла на 90-му році життя (2020) від COVID-19[9].

Фільмографія
  • 1950 Немає миру під оливами (реж. Джузеппе Де Сантіс)
  • 1950 Хроніка одного кохання (Cronaca di un amore) — Паола Молон
  • 1951 Дівчата з площі Іспанії (Le ragazze di Piazza di Spagna, реж. Лучано Еммера) — Маріса Бенвенуті
  • 1952 «Рим, 11:00» (реж. Джузеппе Де Сантіс)
  • 1953 «Дама без камелій» (реж. Мікельанджело Антоніоні)
  • 1955 Розгромлені (Gli sbandati) — Лючія
  • 1955 «Смерть велосипедиста» (реж. Х. А. Бардем)
  • 1956 «Це називається зорею» (реж. Луїс Бунюель)
  • 1970 «Метелло» (реж. Мауро Болоньїні)

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. SNAC — 2010.
  3. https://www.publico.es/sociedad/fallece-lucia-bose-89-anos.html
  4. Ugolini C. Coronavirus, è morta Lucia Bosé: era ricoverata a Segovia — 2020.
  5. https://www.lecturas.com/actualidad/miguel-bose-su-conmovedor-mensaje-tras-fallecimiento-su-madre-lucia-bose-por-coronavirus_80929
  6. https://diariodecastillayleon.elmundo.es/articulo/segovia/muere-lucia-bose-segovia-victima-coronavirus/20200323143405005642.html
  7. El Mundo — Madrid: Unidad Editorial, 1989. — 337172 екз. — ISSN 1697-0179; 1576-6969
  8. Europa Press — 1953.
  9. Італійська актриса Лючія Бозе померла від коронавірусу // новина за 24.03.2020 на Кореспондент.net
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.