Ляшко Андрій Андрійович

Працював у царині промислового альпінізму. З початком Революції Гідності долучився до лав «Правого сектора». Навесні 2014-го пішов добровольцем, розвідник, командир 4-го відділення 3-го взводу 3-ї роти, 2-й батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас», псевдо «Нац».

Брав участь у боях за Попасну, Лисичанськ. 29 серпня 2014-го підрозділ здійснював операцію зі знешкодження терористів, вранці на під'їзді до села Червоносільське загинув, коли переміщався з вантажівки, якою їхав — куля влучила в серце. Вояків обстріляли російські військовослужбовці. «Нацик» віддав команду відділенню покинути машину та бігти в укриття, сам побіг попереду бійців. Вояки побачили, як він упав, перевернувши та розстебнувши бронежилет, помітили вхідний отвір над серцем.

3 вересня тіло Андрія разом з тілами 96 інших полеглих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний захисник України.

Упізнаний за тестами ДНК, перепохований 28 січня 2015-го в Рябушки.

Без Андрія лишилися мама Валентина Іванівна та брати Олексій і Олександр.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

• Ляшко Андрій Андрійович
• Солдат резерву Ляшко Андрій Андрійович
• Загинув наш бойовий товариш (рос.)
• Небесна Гвардія^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Указ Президента України від 28 червня 2015 року № 365/2015 «Про відзначення державними нагородами України»