Лященко Олександр Трохимович

Народився 4 вересня 1922 року в селі Краснопіль (нині Врадіївський район Миколаївської області України) у селянській родині. Закінчив Любашівську середню школу.

В 1941 році призваний до лав Червоної армії.

Під час боїв на Дніпрі в складі 238 стрілецької дивізії 50-ї армії 2-го Білоруського фронту біля Могильова одержав Орден Слави 3 ступеня.

Орденом Слави 2 ступеня нагороджений за вдалі дії проти супротивника на території Польщі біля міста Осовець (район Білостоку).

9 березня 1945 року сержант Лященко в районі м. Картхауз (Німеччина — нині Картузи, Польща) першим піднявся в атаку і повів за собою підрозділ, врукопашну знищивши двох гитлерівців і одного взявши в полон. За це 29 червня 1945 року нагороджений Орденом Слави 1 ступеня.

В боях біля Данцига втратив ногу. Перемогу зустрів у шпиталі.

У тому ж 1945 році демобілізований. Повернувшись додому, працював заступником голови колгоспу в Любашівці.

В 1946 році закінчив Одеський електротехнічний інститут зв'язку. Пізніше проживав у різних містах, і на кінець жив і працював начальником міської телефонно-телеграфної станції в Миколаєві.[1] Помер 18 квітня 1998 року.

• Повні кавалери ордена Слави — уродженці України

• Iсторія зв'язку Миколаївщини на сайті укртелекому