Дивізія

Диві́зія (від лат. divisio — розділ, поділ) — тактичне з'єднання в різних видах збройних сил. Розрізняють піхотні (стрілецькі, мотострілецькі, моторизовані), механізовані, кавалерійські, танкові (бронетанкові, бронекавалерійські), повітряно-десантні, повітряно-штурмові, аеромобільні, артилерійські тощо.

Військова ієрархія
Типові підрозділи Типова чисельність Типовий командир
вогнева група 2–4 молодший капрал,
капрал
відділення,
секція		 5–14 капрал,
сержант,
штаб-сержант
взвод 15–45 другий лейтенант,
перший лейтенант,
лейтенант
рота,
батарея,
ескадрон		 80–250 перший лейтенант,
капітан,
майор
батальйон,
когорта		 300–1000 майор,
підполковник
полк,
бригада,
легіон		 1000–5500 полковник,
бригадний генерал
дивізія 10 000–25 000 генерал-майор
корпус 30 000–50 000 генерал-лейтенант
польова армія 100 000–300 000 генерал-полковник,
генералітет
група армій,
фронт		 2+ польових армій фельдмаршал,
генерал,
адмірал
округ,
театр		 4+ польових армій маршал ВПС,
генерал армії,
адмірал флоту
Умовне позначення дивізії в НАТО.
Стандартне позначення дивізії противника в НАТО
Стандартне позначення штабу танкової дивізії в країнах-учасницях Варшавського договору

Під час першої світової війни до складу піхотної дивізії входило, як правило, 4 полки, 1-2 ескадрони кінноти і 36-72 гармати. Загальна чисельність дивізії становила 10-17 тис. осіб.

Перші дві українські сердюцькі дивізії були сформовані командувачем Київської воєнної округи полковником В.Павленком.

Перша сердюцька дивізія складалася з полків ім. гетьманів Б.Хмельницького, П.Полуботка, П.Дорошенка і І.Богуна. Очолював дивізію підполковник Ю.Капкан.

Командантом другої сердюцької дивізії призначено генерала О.Грекова. На початку березня 1918 була сформована одна з перших регулярних Д. Армії Української Народної Республіки — 1-а Запорізька дивізія. В березні-червні 1918 на Волині з полонених українців, які воювали у складі російської армії на фронтах першої світової війни, було створено дивізії Сірожупанників і Синьожупанників.

В період існування Української держави гетьманський уряд в липні 1918 сформував Сердюцьку дивізію (команд. полк. Клименко), яка складалась з 4 піхотних полків, кінного лубенського полку, гарматного і автопанцерного дивізіону та технічної сотні. У грудні 1918 військові сили Директорії УНР мали у своєму складі Чорноморську, Селянську (Київську), Волинську, Подільську та Дніпровську дивізії.

В серпні 1919 перед походом українських армій на Київ і Одесу Армія УНР мала 12 піхотних дивізій — Волинську, Січову, Холмську, Залізну, Повстанчу, Запорізькі (6, 7, 8), 3алізничу, Січових Стрільців (10,11), Селянську. Під час польсько-радянської війни 1920 до складу Армії УНР входили Волинська, Залізна, Запорізька, Київська, Січова, Херсонська та Окрема кінна дивізії. Українська Галицька Армія не мала у своєму складі дивізій, а складалася з бригад.

В роки другої світової війни була сформована дивізія «Галичина». Тактичною бойовою одиницею в Українській Повстанській Армії був курінь.

Сьогодні дивізії — основні тактичні з'єднання багатьох держав світу.

Склад

Штатна структура дивізій відрізняється від приналежності до видів збройних сил і родів військ. У сухопутних військах дивізія складається з керівництва дивізією, кількох полків або бригад, окремих батарей, дивізіонів, рот і батарей бойового та тилового забезпечення. У військово-повітряних силах дивізія може існувати з ескадр та авіакрил. У військово-морських сил у складі дивізій включаються кораблі, бригади та дивізіони кораблів.

Чисельність

Чисельність особового складу дивізії залежить від її типу та історичного періоду. Нижче показана чисельність розгорнутих дивізій різних держав, в різні історичні періоди[1][2]:

  • кавалерійська дивізія Російської імперії (1914 рік) — близько 4000;
  • кавалерійська дивізія Німецької імперії (1914 рік) — 4200;
  • танкова дивізія Японії (1990-і роки) — 6500;
  • повітряно-десантна дивізія СРСР (1980-і роки) — 6500[2];
  • мотокавалерійська дивізія Італії (1941 рік) — 7500;
  • дивізія морської піхоти СРСР (1980-і роки) — 8000[2];
  • піхотна дивізія Японії (1990-і роки) — 9000;
  • альпійська піхотна дивізія Франції (1990-і роки) — 9800;
  • моторизована дивізія Італії (1943 рік) — 10 500;
  • танкова дивізія СРСР (1980-і роки) — 11 620;
  • гірськопіхотна дивізія Румунії (1943 рік) — 12 000;
  • єгерська дивізія Німеччини (1945 рік) — 13 056;
  • мотострілецька дивізія СРСР (1980-і роки) — 13 300;
  • піхотна дивізія Великої Британії (1939 рік) — 14 500;
  • стрілецька дивізія РСЧА (1941 рік)
    • з квітня 1941 року — 14 000;
    • з грудня 1941 — 11 500;
  • танкова дивізія Німеччини (з жовтня 1943 року) — 14 000;
  • механізована дивізія Франції (в 1980-і роки) — 16 000;
  • піхотна дивізія Німеччини
    • з лютого 1941 року — 17 000;
    • з жовтня 1943 року — 12 000;
  • піхотна дивізія Румунії (на 1941 рік) — 17 500;
  • дивізія морської піхоти США (в 1990-і роки) — 19 000;
  • мотопіхотна дивізія Німеччини (в 1990-і роки) — 21 000;
  • гірськопіхотна дивізія Німеччини (в 1990-і роки) — 23 800.

Див. також

Джерела
  1. Коллектив авторов. {{{Заголовок}}}. — 10000 прим. — ISBN 5-203-00748-9.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.