Лєнц Микола Іванович

Микола Іванович Лєнц народився 1830 року в українському місті Херсон однойменної губернії Російської імперії в родині архітектора з Ганноверу.

Закінчив Херсонську гімназію, Рішельєвський ліцей в Одесі і працював викладачем російської мови і словесності в училищі Аккерманського повіту. У 1853 році прийняв підданство Російської імперії. Працював викладачем, і інспектором Рішельєвської гімназії, директором реального училища в Миколаєві, займався літературою, історією і педагогікою.

З 1874 року під його редакцією був виданий «Новоросійський календар». В 1893 був включений до складу Міської комісії по складанню опису Одеси до її історичного ювілею (1894 рік). Тоді написав нарис «Духовная жизнь и народное образование». При його написанні використовував матеріали з архіву канцелярії попечителя Одеського навчального округу. Наприкінці 1903 року, у зв'язку з підготовкою міських заходів присвячених 50-річчю Кримської війни (1853—1856), одеський градоначальник Павло Зеленой неодноразово звертався до нього за консультаціями. В грудні того ж року надав градоначальнику відомості про учня 2-й Одеській гімназії І. Бодаревского і студентах Рішельєвського ліцею, які брали участь в обороні Одесі.

Захоплювався колекціонуванням планів, краєвидів, а також рідкісних книг. Йому виповнився 71 рік, коли він став членом Одеського товариства історії і старожитностей, на засіданнях якого неодноразово виступав з тематичними доповідями і повідомленнями. В музей товариства Лєнц передавав рідкісні книги, документи, предмети археології і нумізматики. Деякі його праці, наприклад, «Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей. 1804—1817», сучасники дорівнювали до монографій, настільки вони були об'ємні з наукової обробці і використанню архівних джерел.

Був очевидцем того оборони міста 1854 року. Заслуговує на увагу, запропонована як одна з версій причина бомбардування Одеси 10 квітня 1854 року. Він пояснював її спробою викликати з Севастополя Чорноморський флот, незначний в порівнянні з англо-французькою ескадрою, для того, щоб знищити його у відкритій морській битві. Сучасники сприймали його як «справжню одеську людину вже по тому, що провів у нашому середовищі майже шість десятків років». Після смерті в січні 1906 його удова передала до Одеської міської публічної бібліотеки кілька тисяч томів книг, а також креслення, плани, різні види міста, рукописи і документи.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[1] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Лєнца відсутні.[2]

• Духовная жизнь и народное образование// Одесса. 1794—1894. — Одесса, 1895;
• Учебно-воспитательные заведения, из которых образовался Ришельевский лицей. 1804—1817. — Одесса, 1903;
• Бомбардирование Одессы (10 апреля 1854 года)// ЗООИД. — Одесса, 1906. — Т. 26.

• Кочубинский А. Н. И. Ленц (некролог)// ЗООИД. — Одесса, 1907. — Т. 27. — Раздел. 4. — С. 1-9;
• Солодова В. В. Вклад российских немцев в изучение истории Новороссии (по материалам Одесского общества истории и древностей) // Немцы России: социально-экономическое и духовное развитие 1871—1941 гг. Материалы VIII международной научной конференции. — М., 2002. — 228—238;
• Солодова В. В. Немцы в Одесском социуме: особенности интеграции XIX—XX вв.// Российские немцы в инонациональном окружении: проблемы адаптации, взаимовлияния, толерантности: Материалы международной научной конференции. Саратов 14-19 сентября 2004 г. — М., 2005. -С. 126—136;
• Солодова В. В. О событиях весной 1854 г. в Одессе и работе Н. И. Ленца «Бомбардирование Одессы»// Военно-исторические исследования в Поволжье. Сборник научных трудов. — Саратов, 2005. — Вып. 6. — С.202-206.