Градоначальники Одеси

Градоначальник — у Російській імперії в XIX — початку XX століття посадова особа з правами губернатора, що керувала градоначальництвом (містом з прилеглими землями), виділеним з губернського підпорядкування в окрему адміністративну одиницю внаслідок його особливого значення або географічного положення (Санкт-Петербург, Москва, Одеса, Севастополь, Керч-Єнікале, Миколаїв, Таганрог та ін.).   Градоначальник призначався імператором особисто або за поданням Міністерства внутрішніх справ. Стосовно міст, що входять до складу градоначальництва, градоначальники користувалися всіма правами губернаторів з нагляду за міським самоврядуванням (керівництво міською поліцією, забезпечення нагляду за торгівлею, поштою, судноплавством, станом публічних, кріпаків і портових будівель).

Ця стаття є частиною серії статей про історію міста Одеса
—
Портал • Проєкт

Градоначальник головував в особливому по міських справах присутності та в губернському розпорядчому комітеті при розгляді справ, що відносяться до господарських розпоряджень у столиці.

Одеський, Керчь-Єнікальський і севастопольський градоначальники відали справи, що стосуються місцевої поліції, торгівлі і судноплавства (Статут градоначальництва ст. 8, прод. 1886 року). У Севастополі і Керч-Єнікале посади градоначальників поручалися адміралам. У Севастополі градоначальник був також командиром Севастопольського порту і комендантом.

Лютнева революція 1917 року скасувала інститут градоначальництва, замінивши градоначальників на комісарів Тимчасового уряду.

Список градоначальників
Портрет Ім'я Термін Опис
Герцог де Рішельє 8 жовтня 1803–27 серпня 1814 Рішельє займався торговельними відносинами міста, при цьому не випускав з уваги інших сторін життя міста. В Одесі були відкриті гімназії з трьома відділеннями і «благородні інститути» для дітей панів. Завдяки старанням герцога в місті починають будівництво церков, відновлені по споруді собору, в 1804 році був побудований театр. Подарований Феліксом де Рібасом сад на Дерибасівській вулиці в 1811 році освітився 200 ліхтарями. У 1814 році відкрита міська друкарня.
Томас Кобле
(в. о.)		 26 вересня 1814— 31 грудня 1815
Граф де Ланжерон 1 січня 1816—22 травня 1820
Микола Трегубов 22 травня 1820—1822
Граф Олександр Гур'єв 1822—1825 Очолював комітет з установки пам'ятника герцогу де Рішельє. Пам'ятник був урочисто відкритий 22 квітня 1826 року. Гур'єву належала ідея відкриття училища садівництва в ботанічному саду, в 1825 році в саду почалося будівництво приміщення училища, але його відкрили тільки в 1844 році.
Павло Нейдгардт 1825—1826
Федір Пален 1826—1828 Дав дозвіл на відкритті в Одесі єврейського училища в 1826 році.
Андрій Богдановський 1828—1831
Олексій Льовшин 1831—1837
Граф Олександр Толстой 1837—1840
Дмитро Ахлестишев 1840—1848 У 1845 році розпорядився про створення в Одесі «обивательської книги», введеної становищем 1785 р., поділялась на 6 частин: в 1-у вносилися «справжні городові обивателі»; в 2-у — купці всіх трьох гільдій; в 3-ма — цехові ремісники; в 4-у — іногородні та іноземні гості; в 5-у — імениті громадяни і в 6-ту — посадські. «Складають» цю книгу Старости і Депутати, які обираються Міським суспільством на 3 роки. У 1847 році завдяки діяльності і турботам Ахлестишева і його дружини, на кошти одеського купецтва заснований був Олександрівський дитячий притулок.
Олександр Казначеєв 4 грудня 1848–1854
Микола Крузенштерн 1854—1856
Граф Федір Алопеус 1856—1857 Дбав про Олександрівський сирітський притулок, завдяки його клопотанням 88 торгових лавок були влаштовані на площі старого базару і склали, разом з місцями, на яких вони були споруджені, повну власність притулку. Його дружина також дбала про сиріт, так в 1859 році за її сприяння було придбано будинок для приміщення притулку. Стараннями графині Алопеус притулок був відкритий в січня 1862 для 100 дітей.
Барон Павло Местмахер 1857—1861 За своє багаторічне перебування в Одесі барон переконався, що «головним недолік господарського управління була відсутність живої участі в ньому мешканців міста». Потім 4 травня 1859 Местмахер передав графу Строганову записку, яка містила в собі ті недоліки, які треда змінити для порядку громадського управління в Одесі. Строганов підтримав ідею Местмахера, і зробив перед урядом від імені Одеси клопотання, яке знайшло живий відгук у Петербурзі. 6 липня 1859 граф повідомив Местмахера, що Міністерство внутрішніх справ схвалює його думки, і надає йому заснувати і очолити, особливий Комітет для складання докладного проекту Положення. Головна заслуга барона в Одесі, полягає в його діяльності по перетворенню Міського громадського управління.
Платон Антонович 1861—1863
Барон Іван Веліо 1863—1865
Михайло Шидловський 1865—1868
Микола Бухарін 1868—1876
Володимир Лєвашов 1876—1878
Олександр Гейнц 1878—1880
Карл Кноп 1880
Сергій Гудим-Левкович 1880—1882
Павло Коссаговський 1882—1885
Павло Зеленой 1885—1898
Граф Павло Шувалов 1898—1903
Дмитро Арсеньєв 1903
Дмитро Нейдгарт 1903—1905
Аполлон Григорьєв 1905—1907
Василь Новицький 1907
Іван Толмачов 2 грудня 1907–1911 2 грудня 1907 за особистим клопотанням Столипіна був призначений Одеським міським головою. На цій посаді протегував право-монархічним організаціям міста, зокрема Одеському відділу Союзу Російського Народу.
Іван Сосновський 1911—1917
Микола Княжевич 1917
Іван Липа 1917 1-й комісар Одеси від Центральної ради УНР. Організував українські видавництва «Одеська літературна спілка» та «Народній Стяг».
Володимир Мустафін 1918 25 вересня 1918 Мустафін звернувся до голови Ради міністрів та начальника штабу гетьмана: розглянути питання про можливість ліквідації відкритого в місті російського консульства — з появою якого «небувалі розміри набула більшовицька агітація». 12 жовтня в Одесі пройшла кампанія по ліквідації більшовицьких організацій, велику роль у керівництві якими відігравало консульство РСФРР. 14 жовтня в Одесі під керуванням міського керівництва ліквідоване російське консульство, співробітникам консульства запропонували негайно, під охороною залишити межі України.
Микола Богданович 1918
В. А. Марков 1918—1919
Борис Штенгель 1919
Віктор Сокира-Яхонтов 1920

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.