Лівенсон-Лівський Михайло Петрович

М. П. Лівський очолював декілька опереткових труп в різних містах Російської Імперії.

Відомо, що 3 лютого 1907 року в Іркутську на відкриття нового театру Гіллера була запрошена дирекцією Лівського російсько-українська трупа.[1]

1909 року вперше зі своєї петербурзькою трупою Лівський відвідав Київ. 1910 року в Києві гастролювала його одеська трупа, а 1912—1913 — «Руська оперета».

У Києві 1912 року Лівський орендував приміщення на вулиці Миколаївській, де розміщувався «Скетінг-Ринг» — заклад для катання на роликових ковзанах (будівля не збереглася).

Трупи Лівського першими почали виконувати на київській сцені оперети Імре Кальмана — «Осінні маневри» (1910, у головній ролі В. І. Піонтковська) та «Маленький король» (1913, головний виконавець — О. М. Феона).

1915 року Лівський знову з'явився у Києві і переобладнав «Скетінг-Ринг» на театр. Тут працював, хоча і не довго — близько півроку, перший в Києві стаціонарний театр оперети. Колишній «Скетінг-Ринг» згодом отримав назву театрального комплексу Лівського й Кручиніна.

1910 року його одеська трупа виступала в Московському театрі «Ермітаж».[2][3]. Також є відомості про гастролі його трупи в Саду «Ермітаж» (центр гастрольного і естрадного життя Москви влітку) в 1914 році.[4]

Повідомлялось, що 1911 року Лівський арендував в Одесі театр Сибірякова до 1 травня 1912 року і почав формувати фарсову трупу на травень-червень, а на липень-серпень — опереткову трупу.[5]

У квітні 1913 року в театрі Сибірякова в Одесі відбувся перший злободенний огляд «Одесса, лови момент». М. П. Лівським для цього було замовлено багато нових декорацій, зокрема, панорама Одеси «з пташинного польоту».[6]

17 листопада 1913 року журнал «Искры» писав, що 5 листопада в Одесі повністю згорів театр Сибірякова. Залишились без роботи і коштів понад 200 артистів, хористів і музикантів опереткової трупи Лівського, яка виступала в цьому театрі. Згоріла 10-тисячна бібліотека і велика колекція партитур, зібраних за багато років антрепренерства Лівського.[7] Сезон 1914 року в театрі Сибірякова знову відкрився оперетою Лівського, який під часу пожежі втратив 30-40 тисяч рублів.[8]

1917 — намагався створити в Москві велике театральне підприємство.[9]

1918 (серпень) — антрепренер Драматичного театру в Одесі.[10]

1919 (листопад) — Одеська трупа Лівського переїхала в Севастополь, де грала в приміщенні кінотеатру «Ренессанс».[11]

Від 1920 року — в еміграції в Берліні. До його трупи крім російських артистів були запрошені також німецькі виконавці.

З 1921 року — директор берлінського «Будинку Артиста», що розташовувався в ресторані театру «Theater des Westens» на Kantstraße, 10-12 в районі Шарлоттенбург. Репертуар «Будинку Артиста» складали одноактні п'єси, скетчі, пародії, огляди, вокальні та хореографічні номери. Між окремими номерами в залі грав струнний оркестр.

З осені 1924 року очолював Кайзер-Аллеє-Казіно на Kaiserallee, 191.

Помер 6 березня 1951 року. Похований на православному кладовищі Тегель в п'ятому ряду п'ятого кварталу. Могила демонтована 2014 року.

• Театр М. П. Лівського — перший стаціонарний театр оперети у Києві / М. Рибаков // Київcька старовина: Науковий історико-філологічний журнал. — 2005. — № 4
• Михаил Ливенсон-Ливский / Александр Клюндер pogost-tegel.info(рос.)