Лікійська стежка

Туристична стежка отримала свою назву від історичного регіону, держави та провінції Римської імперії Лікії.

• Стежка промаркована біло-червоно-білими смуговими мітками, відповідно до європейської угоди Grande Randonnee.

• Довжина стежки не дозволяє багатьом туристичним групам пройти її всю, за один раз. Тому більшість туристів за один похід іде Західною або Східною частиною Лікійської стежки.

• Значна частина стежки прокладена у гірській місцевості, іноді вона спускається до моря, а потім знову розвертається у напрямку вглиб півострова.

• Основа маршруту — стежки мулів, пішохідні стежки, сільські дороги, фрагменти античних доріг.

• Найбільш сприятлива пора року для проходження Лікійської стежки — весна й осінь. Бо літом занадто жарко, а взимку шлях ускладнюють рясні дощі.

Олюденіз — Кабак — Киник (Ксанф) — Акбель — Гелеміш і руїни Патари — Калкан — Каш (Антіфеллос) — Учагиз — Демре (Кале) — Мира — Кутлуджа — Зейтін — Алакілісе. Тут стежка досягає позначки 1811 м над рівнем моря. Далі — Белос — Аксу — Манавгат — Мавикенідж — Карайоз — Олімпос — Чірали.

Далі стежка розгалуджується й йде або вздовж берега: Текірова — Фаселіс — Асагікуздере — яйла Гейнюк — Хісарчандир. Або всередину материка: Улупінар — Бейджик — Верхній Бейджик — яйла Куздере — яйла Гьойнюк — Гедельме — Хісарчандир.

Лікійська стежка. Мугла. Фрагмент дороги з античних часів

Складність маршруту відповідає походу вихідного дня, походу 1-ї та 2-ї категорії складності. Пересування на маршруті не потребує спеціального спорядження.

Територія, вздовж якої проходить Лікійська стежка, знаходиться у субтропічному кліматичному поясі, у його вологому підтипі. Природа на маршруті - флора та фауна зони середземноморських вічнозелених твердолистих лісів та чагарників та висотної поясності: стартові субтропічні середземноморські ліси, які з висотою змінюють широколисті ліси, хвойні ліси, альпійські луки, кам'янисті пустелі [1]. У зону вічних снігів і льодовиків могли б потрапити ті, хто буде підійматися на вершину гори Тахтали, але її висота нижча снігової лінії, тому з червня по жовтень гора позбавляється свого снігового покриву.