Анталія

Анталія (тур. [antalja] ; давньогрец. : Ἀττάλεια) — п'яте за чисельністю населення місто в Туреччині, столиця провінції Анталія. Розташована на південно-західному узбережжі Анатолії, біля гір Тавр, Анталія є найбільшим турецьким містом на узбережжі Середземного моря за межами Егейського регіону, де мешкає понад один мільйон людей. Популярний морський курорт серед українців.[1].

Анталія
Antalya
Анталія
Основні дані
36°54′ пн. ш. 30°41′ сх. д.
Країна  Туреччина
Регіон Анталія
Столиця для Анталія (іл (адмінодиниця, провінція Туреччини))
Площа 1 417 км²
Населення 1,203,994
Висота НРМ 30 ± 1 м
Міста-побратими
Телефонний код (+90) 0242
Часовий пояс UTC+3
Номери автомобілів 07
GeoNames 323777
OSM r223132 ·R
Поштові індекси 07000–07999
Міська влада
Мер міста Мендерес Турель
Вебсайт www.antalya.bel.tr/ru/ (рос.)]
Мапа


 Анталія у Вікісховищі

Має великий міжнародний аеропорт.

Історія

Анталія заснована в 159 році до н. е. грецьким царем Пергама Атталом II (грец. Ατταλος), тому грецька назва міста — Атталія (грец. Αττάλεια). У 133 році до н. е. місто було завойовано римлянами. Пізніше Анталія стала зимовою резиденцією імператора Адріана. Довгий час Анталія була власністю Риму, після Візантії.

Економічний спад регіону настав у VIII столітті, після значного землетрусу, набігів арабів (VII–VIII ст.ст.) та морських піратів. У 1080-х роках у регіоні почав поширюватись іслам (після вторгнення сельджуків).

У 1118 році, на початку правління візантійського імператора Іоанна II Комніна місто було анклавом імперії, знаходячись на значному віддаленні від земель імперії. У безпосередній близькості від міста розміщувались володіння сельджуків, так що можливо було дістатися тільки морем до іншої частини країни. У 1119 році Іоанн II здійснив ряд походів проти турків і в результаті пробив по суші шлях в Атталію.

На початку XIII століття сельджуки у 1207 році завойовують Анталію та навколишні території. У 1321–1423 роках Анталія була центром незалежного бейліку Хамід. У 1423 р. Анталію завойовують турки-османи.

Після Першої світової війни, у 1919–1921 роках, місто було тимчасово окуповано італійцями.

Географія

Анталія має спекотно-літній середземноморський клімат (Köppen: Csa) або "вологий" сухий літній субтропічний клімат (Trewartha: Cf або "вологий Cs"). Має відчутно спекотне, сухе літо та м’яку, дощову зиму. У той час як дощові періоди звичайні і часто сильні взимку, Анталія дуже сонячна, з майже 3000 годин сонячного світла на рік. Найвища рекордно зафіксована температура повітря досягла 45,4 ° C 1 липня 2017 року, що зазвичай становить у середньому 34,4 ° C, а найнижчий зафіксований температурний рекорд становив -4,6 ° C у лютому, коли низький середній показник становить всього 6,1 ° C. Середня температура моря коливається від 16 ° C взимку до 27 ° C влітку.

Клімат Анталії
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 23,9 25,9 28,6 36,4 38,0 44,8 45,0 44,6 42,1 37,7 33,0 25,4
Середній максимум, °C 14,9 15,5 18,0 21,3 25,5 30,9 34,2 34,2 31,2 26,6 21,1 16,6
Середня температура, °C 9,9 10,4 12,7 16,2 20,5 25,4 28,4 28,2 24,8 20,0 14,9 11,4
Середній мінімум, °C 5,9 6,2 8,0 11,2 15,0 19,6 22,7 22,7 19,3 15,2 10,6 7,5
Абсолютний мінімум, °C −3,4 −4,6 −1,6 1,4 6,7 11,1 14,8 15,3 10,6 4,9 0,8 −1,9
Норма опадів, мм 234.2 160.7 96.8 46.2 30 9.6 2.2 2.5 12.3 67.7 131.9 263.3
Кількість сонячних годин 139,5 156,8 204,6 219,0 288,3 297,0 310,0 279,0 237,0 213,9 162,0 133,3
Кількість дощових днів 12,3 10,8 9,0 7,2 5,6 2,9 1,4 1,4 2,3 5,8 7,5 12,0

Економіка

Металургія, текстильна, судноремонтна промисловість, туризм.

Демографія

Офіційні статистичні дані населення міста по роках
Рік Населення
2010 1 001 318
2008 798 507
2007 775 157
2000 603 190
1990 378 208
1985 258 139
1970 95 000
1965 72 000
1960 51 000
1955 36 000
1950 28 000
1945 26 000
1940 25 000
1935 23 000
1927 17 000

У 2010 році адресна система реєстрації народження показувала 1000018 населення столиці (502 491 чоловіка; 498 827 жінок). [4] Джерело за 1530–1889 рр.

Транспорт

Туристичні пам'ятки

Міста-побратими

Серед міст-побратимів Анталії[2]

Фамагуста, Турецька Республіка Північного Кіпру

Остін, Сполучені Штати Америки

Нюрнберг, Німеччина

Бат-Ям, Ізраїль

Ростов-на-Дону, Росія

Хайкоу, Китай

Ялта, Україна

Алмати, Казахстан

Талдикорган, Казахстан

Мостар, Боснія і Герцеговина

Сунчхон, Південна Корея

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.