Лікіцари

Лікіца́ри (словацькою Likičar, Likicary, угорською Kuruczvár) — село в Перечинському районі Закарпатської області.

село Лікіцари
Країна  Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Перечинський район
Рада Туричківська сільська рада
Основні дані
Населення 54
Площа 13,5 км²
Поштовий індекс 89222
Географічні дані
Географічні координати 48°46′43″ пн. ш. 22°43′22″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 89215, с.Турички, 30
Карта
Лікіцари
Лікіцари
Мапа

 Лікіцари у Вікісховищі

Історія села значно давніша: саме в цих місцях, знайдені кременеві знаряддя праці епохи пізнього палеоліту – близько 15 тисяч років тому. А високо між скелями загубилися залишки кам’яного тракту. Все це свідчить про те, що пращури багато віків назад визначили ці місця як придатні для життя.

Дивна, трохи схожа на румунську, назва цього населеного пункту пояснюється старою легендою. Згідно з нею в давні часи люди повстали проти царя. Після тривалої боротьби з царем-деспотом його було вбито на місці, яке розташовувалось на схилах сусідньої гори Млаки. Сам загиблий тиран був величезного росту. Саме тому, у згадку про перемогу над «великим царем» і пішла назва Лікіцари.

Перші письмові згадки про село можна знайти у часописах 15 століття. Саме там воно згадується з назвою Лікіцари. Звідки вона походить і її точний переклад достеменно ніхто сказати не може. Місцеві гадають, що назва скоріш має румунське значення, а в буквальному перекладі означає «місце для торгівлі». За часів Австро-Угорської імперії село назвали Куруцвар, а потім вже назва обросла легендами, мовляв саме цю території заселяли народні повстанці куруци.

Ще у 60-70 роках за часів Радяньскої влади у селі проживало 350 чоловік і було понад 70 будинків. Була навіть початкова школа на 40 дітей, де працювало 2 вчителя.

Церква св. Василя Великого. 17 ст., 1746 р.

Невелика церква чудово вимальовується на схилі гори посеред села. Довкола панують лісисті схили, а над ними величний масив полонини Рівної.

Церква була збудована з ялини в 17 ст. триверхою, бойківського стилю (можливо, лемківського стилю). У 1748 р. церква була перебудована і набула сучасного вигляду. Шатрові з заломами перекриття нави та вівтарного зрубу вкрили двосхилим дахом, над бабинцем влаштували плоске перекриття. Значний ремонт, а, можливо, і часткову перебудову проведено в 1932 р.

Більший зруб, спільний для нави і бабинця, і менший вівтарний зруб вкриті двосхилим дахом. По периметру храму йде піддашшя, що спирається на випуски зрубів. Піддашшя і дах мають профільований карниз із цільного бруса. Над бабинцем – невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Подібна до башти невелика главка увінчує гребінь даху над вівтарем. У 1985 р. змінили інтер’єр: настелили дерев’яну підлогу (давніше підлога була викладена плитами пісковика), стіни і стелю обшили прес-картоном, провели електрику, перефарбували трирядний іконостас. Дерев’яна каркасна дзвіниця стоїть на високому кам’яному підмурівку.

Пам'ятки

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 92 особи, з яких 45 чоловіків та 47 жінок.[1]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 49 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]

Туристичні місця


- знайдені кременеві знаряддя праці епохи пізнього палеоліту – близько 15 тисяч років тому.

- св. Василя Великого. 17 ст., 1746 р

Примітки
  1. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.