Лілеєв Михайло Іванович

Михайло Іванович Лілеєв (8 листопада 1849 27 листопада 1911) — історик, педагог, громадський діяч. Один з фундаторів Ніжинського історико-філологічного товариства (1894). Член Історичного товариства Нестора-літописця у Києві (1879) та Чернігівської вченої архівної комісії. Учасник ХІ Всеросійського археологічного з'їзду 1899 року в Києві. Ніжинський міський голова у 19041908 роках.

Лілеєв Михайло Іванович
Народився 8 листопада 1849(1849-11-08)
Ярославська губернія, Російська імперія
Помер 27 листопада 1911(1911-11-27) (62 роки)
Ніжин, Чернігівська губернія, Російська імперія
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність історик церкви
Alma mater Київська духовна академія
Заклад Ніжинська гімназія вищих наук
Нагороди

Біографія

Народився 8 листопада 1849 року в селі Нікольське Ярославської губернії. Походив з родини священика Ярославської єпархії.

Навчався в Ярославській духовній семінарії та Київській духовній академії.

У 18741878 роках викладав у Чернігівській духовній семінарії та завідував семінарійною бібліотекою. На запрошення ректора Історико-філологічного інституту князя Безбородька у Ніжині М. Н.  Лавровського у 1878 році Лілеєв переходить працювати до цього закладу на посаду викладача російської історії та географії. Згодом, у 1883 році, М. Н. Лавровський, стурбований станом бібліотеки (він доклав чимало зусиль, аби зробити її науковою: за часів керівництва М. Н. Лавровського бібліотека виросла з 4034 до 12152 одиниць зберігання), запропонував Михайлові Лілеєву за сумісництвом очолити й фундаментальну бібліотеку.

Він працював у бібліотеці інституту упродовж 1883—1897 років, власноруч почав редагування та створення карткового каталогу на бібліотечні фонди, що мав комплексно включити весь бібліотечний матеріал. Запропонував нове зручне розміщення фондів за розділами наук, а відповідно — й нове розміщення книг. Сам, разом з іншими викладачами інституту, описував й за схемою здійснив нову розстановку фондів. Про стан роботи з бібліотекою інституту та каталогами, про цінність збірки він повідомив у спеціальному листі до редакції «Киевлянина» від 12 січня 1886 року[1].

1893 року, у зв'язку з новими реорганізаційними завданнями у формуванні фундаментальної (наукової) бібліотеки, діяльність бібліотечної комісії було поновлено — до її складу, крім М. І. Лілеєва, увійшли професори М. Н. Бережков, Є. В. Петухов, І. Г. Турцевич, далі — О. І. Покровський, О. П. Кадлубовський та А. В. Добіаш, які здійснювали реорганізацію бібліотеки, створення систематичного та алфавітного каталогів, організацію комплектування тощо[2].

У 1895 році захистив в університеті Святого Володимира дисертацію «Из истории раскола на Ветке и в Стародубье XVII–XVIII вв.», за яку був удостоєний університетом ступеня магістра російської історії, а Товариством історії та старожитностей російських при Московському університеті — Карповської премії. У 18781899 роках обіймав у Ніжинському інституті посаду наставника студентів, також виконував обов'язки бібліотекаря (1883–1897) і члена правління (1892—1899) інституту.

Був членом Київського історичного товариства, Товариства історії і старожитностей російських (з 1879), а також Історичного товариства Нестора-літописця (1879). Один з фундаторів Ніжинського історико-філологічного товариства (1894), був його секретарем. У 1904 році був обраний Ніжинським міським головою, на посаді перебував до 1908 року.

Помер 27 листопада 1911 року в Ніжині, там і похований.

Археологічні дослідження

У 1898 році почав самостійні дослідження курганів Ніжинського та Остерського повітів, провів розкопки у шістнадцяти з них.

Наукова робота

Досліджував старожитності Лівобережної України ХVІІ — ХІХ ст., історію поселень російських розкольників на території Чернігово-Сіверщини.

Опублікував більше 15 робіт з історії. Крім того, поміщав історико-літературні матеріали та бібліографічні замітки в журналах «Русская старина», «Киевская старина», «Вестник славянства» та інших.

Упорядкував і описав зібрання документів та рукописних книг (з бібліотеки Чернігівського колегіуму, храмів та монастирів краю), яке налічувало 201 пам'ятку церковнослов'янською, латинською, польською, грецькою, французькою та російською мовами.

Список праць

Примітки

  1. Лілеєв Михайло Іванович (1849–1911) Фонд № 127 спр. 212, арк. 1—2.
  2. Добиаш А. Заметки об основной библиотеке Историко-филологического института князя Безбородько, составленные по случаю реорганизации библиотеки. — Нежин, 1865. — С. 13—18. (рос.)

Джерела та література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.