Лімбічна система

Лімбічна система (від лат. limbus — межа, край, кордон) — сукупність певних структур головного мозку. Огортає верхню частину стовбура головного мозку, ніби поясом, і утворює його край (лімб). Бере участь у регуляції функцій внутрішніх органів, нюху, автоматичної регуляції, емоцій, пам'яті, сну, неспання та ін. Термін лімбічна система вперше введений в науковий обіг в 1952 році американським дослідником Паулем Мак-Ліном.[1]

Лімбічна система.
Анатомічні частини лімбічної системи.

Включає
  • нюхову цибулину (лат. Bulbus olfactorius)
  • нюховий тракт (лат. Tractus olfactorius)
  • нюховий трикутник (лат. Trigonum olfactorium)
  • передню продірявлену речовину (лат. Substantia perforata anterior)
  • поясну звивину (лат. Gyrus Cinguli) (англ. Cingulate gyrus): автономні функції регулювання частоти серцебиття і кров'яного тиску;
  • парагіпокампальну звивину (лат. Gyrus parahippocampalis)
  • зубчасту звивину (лат. Gyrus dentatus)
  • гіпокамп (лат. Hippocampus): необхідний для формування довготривалої пам'яті
  • мигдалевидне тіло (лат. Corpus amygdaloideum) (англ. Amygdala): агресія і обережність, страх
  • гіпоталамус (лат. Hypothalamus): регулює автономну нервову систему через гормони, голод, спрагу, статевий потяг, цикл сну і пробудження
  • сосочковидне тіло (лат. Corpus Mamillare) (англ. Mammilary body): важливий для формування пам'яті
  • ретикулярну формацію середнього мозку(лат. Formatio reticularis)
  • Отримуючи інформацію про зовнішнє та внутрішнє середовища організму, лімбічна система запускає вегетативні та соматичні реакції, що забезпечують адекватне пристосування організму до зовнішнього середовища і збереження гомеостазу.

Функції лімбічної системи
  1. регуляція функції внутрішніх органів (через гіпоталамус);
  2. формування мотивацій, емоцій, поведінкових реакцій;
  3. відіграє важливу роль у навчанні;
  4. нюхова функція;
  5. організація короткочасної і довготривалої пам'яті;
  6. участь у формуванні орієнтовно-дослідницької діяльності (синдром Клювера-Бьюсі);
  7. організація найпростішої мотиваційно-інформаційної комунікації (мови);
  8. участь у механізмах сну.

Див. також

Зноски
  1. «Психофизиология» / под ред. Александрова Ю. И. — 3-е издание, СПб.: «Питер», 2011 — стр. 150. ISBN 5-94723-732-6

Література
  1. Н. А. Циркин, В. М. Цапок. Нормальная физиология. Издательство «МИА». 2007 г.

Посилання
  1. Из книги А. М. Вейна «Лекции по неврологии неспецифических систем».
  2. Физиология человека, под редакцией В. М. Покровского, Г. Ф. Коротько. Лимбическая система
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.