Ліндісфарн

Християнство на Ліндісфарн приніс приблизно 635 року ірландський місіонер святий Айден з острова Іона. Звідси він і його наступники, разом зі святим Кутбертом, ширили християнське віровчення серед населення королівства Нортумбрія. Очільник монастиря мав статус єпископа, хоча кафедру кілька разів переносили звідси в більші центри — Йорк, Честер, Дарем. При обителі діяв скрипторій, звідки походить знамените Ліндісфарнське євангеліє.

793 року на Ліндісфарн напали скандинави, поклавши початок епосі вікінгів у Північній Європі. Близько 835 року ченці були змушені вивезти мощі св. Кутберта на материк; урешті-решт вони осіли в Даремі. 1082 року даремські ченці відновили Ліндісфарнську обитель. З початком Реформації Генріх VIII велів розібрати пріорат та побудувати з того ж каменю Ліндісфарнський замок для захисту кордону з Шотландією.

Після об'єднання Англії з Шотландією замок занепав, а острів утратив своє значення. Певний час тут розміщувався пункт берегової охорони. На рубежі XIX і XX століть знавці історії стали виявляти інтерес до Святого острова. Замок був ретельно відреставрований під наглядом архітектора Едвіна Лаченса.

1966 року Роман Поланскі зняв на острові фільм «Тупик», удостоєний «Золотого ведмедя».

• Ліндісфарн в Британській енциклопедії

• Туристична сторінка про Острів на сайті VisitNorthumberland.com
• Holy Island Safe Crossing Times
• Lindisfarne Priory Opening Times — години відкриття монастиря
• Images of Lindisfarne Castle — світлини замку
• Lindisfarne Castle
• Detailed historical record for Lindisfarne Priory — історія монастиря^{[недоступне посилання з квітня 2019]}