Лінинський Петро Степанович

Народився в сім'ї службовця та вчительки. Його прадід Лінинський Петро . Середню освіту закінчив у 1941 році. В час війни працював на різних роботах. З 1947 по 1955 р. відбував ув'язнення в таборах Воркути. Після звільнення повернувся у Львів. У 1957 р. працював різьбарем по кістці та рогу. Тоді здобув Першу нагороду на Всесоюзному конкурсі сувенірів у Москві. З 1958 р. працював консерватором, згодом реставратором у Львівському музеї українського мистецтва. Після ряду стажувань у Москві в 1968 р. присвоєно йому звання реставратора найвищої категорії зі спеціальності станковий темперний і олійний живопис та дозволено виконувати всі види робіт в галузі реставрації.

У листопаді 1963 р. став членом Спілки художників УРСР.

З червня 1973 р. Петро Лінинський  уже реставратор, а згодом художній керівник Міжобласної реставраційної майстерні у Львові. Зокрема, реставрував фрески Яна Генріка Розена у церкві Стрітення Господнього монастиря кармеліток у Львові (тоді це був Музей якості Інституту стандартів УРСР), розписи Львівського національного академічного театру опери та балету — Актову і Дзеркальну залу, під час великої реставрації там у кінці 1970–х.

Працюючи багато років у музеях Львова, Петро Лінинський відреставрував сотні ікон, скульптур, металевих виробів.

Збагатив фонди ряду музеїв Львова та України: 40 ікон до музею — заповідника Олеський замок ЛНГМ ім. Б. Г. Возницького, дарував предмети до Державний меморіальний музей Михайла Грушевського, львівському літературно — меморіальному музеєві Івана Франка, музеєві «Русалка Дністрова» ЛНГМ ім. Б. Г. Возницького, Музеєві мистецтва давньої української книги ЛНГМ ім. Б. Г. Возницького, музеєві скла у Львові ЛІМ, музеєві Соломії Крушельницької у Львові, музеєві історії Запорозького козацтва на території національного заповідника «Хортиця»

Зібрав найбільшу колекцію кахлів XII—XVII ст. Всю збірку він відреставрував і «справу» свого життя — понад 1300 глиняних предметів 17 січня 2002 р. подарував місту Львову в особі Музей етнографії та художнього промислу . Постійна експозиція була відкрита у іменному залі збирача на пл. Ринок, 10 — Музей меблів та порцеляни (3 –й поверх). Аналіз своєї «черепкової Одісеї» (так Петро Лінинський називав роботу із збіркою кераміки), міркування та висновки, опис Петро Лінинський виклав у праці «Повернення з небуття». Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині", яка вийшла у Львові 1999 року.

Свою збиральницьку працю та виставки присвятив світлій пам'яті митрополита Андрея Шептицького. Його заповітною мрією була організація у Львові, на найвищому державному та церковному рівні, музею присвяченому митрополиту Андрею. Для нього він зібрав окрему цінну збірку — ікони, барельєфи, рисунки тощо. 17 січня 2018 року збірку Петра Лінинського присвячену митрополиту, твори образотворчого мистецтва в загальній кількості 12 одиниць, родиною, в особі доньки Ганни Лінинської, було подаровано Національному музею у Львові імені Андрея Шептицького.

Помер Петро Лінинський 10 липня 2003 року. Похований на цвинтарі в смт. Брюховичі.

Могила Петра Лінинського на Брюховицькому цвинтарі