Ліно Альдані

Ще у післявоєнні роки під впливом Сартра (якого полюбив на все життя) написав екзистенціалістській роман про колишнього партизана, який звикає до мирного життя: це був перший літературний досвід, який ніколи не був опублікований.

У 1960 дебютував оповіданнями в журналі фантастики «Ольтре іль чьело» під псевдонімом Н. Л. Джанда (N. L. Janda). Ці оповідання були переведені на багато мов. У 1962 році вийшла його книга про жанр наукової фантастики в італійській літературі (італ. La fantascienza). Це була перша в Італії літературна праця про фантастику. У 1963 році разом із Массімо Ло Джаконо і Джуліо Райолой заснував журнал фантастики «Футуро». Усього вийшло 8 номерів журналу. Але в наступному році журнал закрився через банкрутство дистриб'ютора.

Після закриття журналу Альдані публікувався рідко. Деякі його оповідання цього часу були раніше переведені на іноземні мови (у тому числі російською), ніж опубліковані в Італії.

У 1968 році він повернувся до себе на батьківщину разом із дружиною й прожив там всю решту життя. Працював шкільним учителем. У 1975 році вийшов на пенсію. У різні роки його обирали мером міста.

Повернення Альдані в наукову фантастику відбулося в 1976 році з оповіданням «Візит до отця» (італ. Visita al padre). В наступному році опублікував перший і найбільш вдалий з своїх романів «Пошук витоків» (італ. Quando le radici), який він писав 10 років. У ньому описаний переїзд Арно, («alter ego» Альдані), з Риму в Сан-Чипріано-За, але місцем дії обрана антиутопічна Італія майбутнього.

У своєму наступному романі «Затемнення 2000» (італ. Eclissi 2000) Альдані виражає свої погляди на політику: він вважає, що в ній немає місця чесності. Дія відбувається на космічному кораблі «Мати Земля». Роман «Під знаком білої місяця» (італ. Nel segno della luna bianca), написаний у співавторстві з Даніелою П'єгаї, у стилі фентезі.

У вересні 2008 у Альдани з'явилися перші симптоми хвороби легенів, яка виявилася невиліковною. Він помер у лікарні міста Павія в ніч з 30 на 31 січня 2009.