Ліно Вентура

Анжоліно Джузеппе Паскуале Вентура народився на півночі Італії у Пармі, він був єдиним сином Джованні Вентури і Луїзи Борріні. У 1927 році йому було вісім років, коли він покинув Італію разом зі своєю матір'ю, щоб приєднатися до батька, який кілька років тому вирушив працювати торговим представником в Париж. Але прибувши в Монтрей (Сена-Сен-Дені)|Монтрей 7 червня 1927 року, мати і син не знайшли Джованні. Батько зник. Згодом, Ліно рідко згадував зниклого батька. Ліно і його мати влаштувалися в будинку друзів за адресою вулиця Роменвіль, 57, Монтрей, в самому серці італійської громади, інтеграція в яку проходила не без проблем. Потім вони поселилися на вулиці Папійон, 9-ий округ Парижа, де Луїза влаштувалася покоївкою в готель «Baudin».

Щоб допомогти своїй матері, він залишив школу і почав працювати у віці дев'яти років. Він працював швейцаром, слюсарем, торговим представником і клерком.

Ліно Вентура розмовляв французькою без будь-якого акценту, провівши більшу частину свого життя у Франції. Італійською він розмовляв з відчутним пармським акцентом. Незважаючи на своє походження, Вентура став невід'ємною частиною французької кінематографічної спадщини. У 2005 році потрапив на 23-тє місце в рейтинзі 100 великих французів всіх часів.

Друзі Ліно з площі Монталон відкрили для нього спорт. У віці 16 років він зустрів Фреда Оберландера, австрійського чемпіона з греко-римської боротьби, що жив в готелі «Baudin».

У 1942 році він одружився з подругою дитинства Одетою Леконт, у подружжя було четверо дітей: Мілен (1946), Лоуренс (1950), Лінда (1958) і Клелія (1961).

В той же час професійно займався боксом і боротьбою. У 1950 році Ліно став чемпіоном Європи в середній вазі з греко-римської боротьби, проте, отримавши серйозну травму правої ноги під час боротьби з Анрі Коганом (який також був актором), він вимушений був перервати спортивну кар'єру.

Площа Ліно Вентури у Парижі

У 1953-у дебютував у кіно, знявшись в гангстерському фільмі «Не чіпай здобич» Жака Беккера. C цього моменту почалася акторська кар'єра Ліно Вентури. Переважно, він знімався в гангстерських фільмах, нерідко разом зі своїм другом Жаном Габеном. Серед найбільш знаменитих ролей Вентури — роль корумпованого поліцейського Тайгера Брауна у фільмі «Тригрошова опера» за п'єсою Бертольда Брехта (1962) і мафіозі Віто Дженовезе у фільмі «Папери Валачі» (1972). Незважаючи на італійське походження, фільм «Сто днів у Палермо» (італ. Cento Giorni a Palermo) став єдиним, в якому Вентура зіграв роль рідною мовою.

Не дивлячись на те, що велику частину життя провів у Франції і італійською говорив з французьким акцентом, французького громадянства так і не отримав.

У 1966 році Ліно Вентура заснував доброчинний фонд допомоги інвалідам «Пролісок» (англ. Snowdrop).

Актор помер від серцевого нападу у 1987 році у віці 68 років.

У Парижі на його честь названо площу на перетині вулиці Мартір і Авеню Трюден[2].