Лісовий Василь Семенович

Лісови́й Васи́ль Семе́нович (* 17 травня 1937, с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область — † 19 липня 2012) — український філософ, громадський діяч, дисидент, політв'язень. Організатор самвидаву в 1960-х роках.

Лісовий Василь Семенович
В'язничне фото Василя Лісового, липень 1972
Народився 17 травня 1937(1937-05-17)
с. Старі Безрадичі, Обухівський район, Київська область
Помер 19 липня 2012(2012-07-19) (75 років)
Київ
Громадянство УРСР →  Україна
Національність українець
Діяльність філософ
Alma mater Історико-філософський факультет Київського університетуd
У шлюбі з Віра Лісова
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографічні дані

Народився в селі Старі Безрадичі Обухівського району Київської області в селянській родині. Батько загинув на війні.

У 1962 році закінчив історико-філософський факультет Київського університету, викладав філософію в Тернопільському медичному інституті.

У 1966–1969 рр. навчався в аспірантурі Київського університету за спеціальністю логіка, викладав у цьому університеті.

З 1969 — співробітник Інституту філософії АН УРСР. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Логіко-філософське дослідження побутової мови».

Дисидентська діяльність

Самвидав розповсюджував з 1961 року. З 1966, паралельно з науковою роботою, інтенсивно організовував його виготовлення, зберігання та розповсюдження серед аспірантів і в студентському середовищі. Лісовий — автор самвидавної статті «Лист виборця Антона Коваля».

Виступив із відритим листом на захист заарештованих шістдесятників і на знак солідарності побажав бути засудженим разом з ними.

Хвиля арештів інтеліґенції 1972 підштовхнула Лісового до відкритого протесту. Разом з Євгеном Пронюком видав № 6 самвидавського журналу «Український вісник», відновленого ними з метою дати громадськості інформацію про заарештованих і відвести від них звинувачення у виданні попередніх випусків.

Київський обласний суд 6 грудня 1973 засудив його до 7 років позбавлення волі в таборах суворого режиму та 3 років заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР. «Посправниками» Лісового були Євген Пронюк та Василь Овсієнко.

Офіційна реабілітація

Звільнений у липні 1983.

1989 — реабілітований, відновлений у званні кандидата філософських наук і на роботі в Інституті філософії НАН України.

Викладав філософію, готував навчальну літературу, виступав зі статтями в галузі політології.

Викладав філософію в київських університетах, брав участь у виробленні програм та ідеології багатьох політичних і громадських організацій, готував навчальну літературу, уклав (у співавторстві з Олегом Проценком) антології «Консерватизм», «Націоналізм», «Лібералізм», перекладав філософську літературу з англійської та німецької мов. Автор книжок «Культура — ідеологія — політика» (1997), «У багатоголоссі політичних дискусій» (2007).

Нагороди

Указом Президента України від 26.11.2005 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Джерела

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.