Лісовик

Лісови́к[1] (також лісу́н і полісу́н[2], гайови́к[3][4]; пол. borowy, laskowiec, boruta, рос. леший) — персонаж слов'янської міфології, лісовий дух, втілення лісу; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням[2].

Лісовик
Божество в слов'янська міфологія
Частина від слов'янська міфологія
 Медіафайли у Вікісховищі

В переносному значення лісовик — той, хто живе в лісі[2][5].

Образ і заняття
Ілюстрація з обкладинки сатиричного журналу «Лісовик» № 1 1906 року.

Лісовик уявлявся як бородатий сірий дід, часто одягнений у звірині шкури чи червоний одяг. Йому притаманні атрибути, пов'язані з лівим боком — ліва частина одягу покриває праву, ліве взуття одягнуто на правій нозі тощо. Може змінювати зріст, стаючи то нижчим від трави, то вищим за дерева. Очі цього духа зелені й палають[5][6]. Також лісовик здатний постати в подобі вовка, сови, або вітру[7]. Вважалося, лісовик не має тіні. Влітку ходить лісом, а взимку спить у землі[6].

Може лякати людей, що заходять до лісу, своїм сміхом, збивати зі шляху, забрати дитину. Вважався покровителем вовків та дрібних звірів[5], що випасає зайців і оленів, а ведмеді служать йому як охоронці[7]. В пізніх уявленнях лісовики полюбляють грати в карти і коли один лісовик програється, то віддає іншому своїх звірів[6]. Жіночий відповідник лісовика — лісунка, що уявлялася як жінка з довгими грудьми[5], є дружиною лісуна-чоловіка. За уявленнями росіян, лісовики мають своє військо й підданих, коли воюють люди, між собою воюють і лісовики[6].

За народними уявленнями слов'ян, лісовика можна задобрити, лишивши для нього частування. Наприклад, мисливцям за це дух приганятиме звірів, а худобі пастухів не дає загубитися в лісі. Вважалося, лісовик не любить тих, хто лається в його володіннях, хто відпочиває на стежці, заходить до лісу в певні дні. Особливо лісовики начебто активні на Іванів день, Воздвиження і Єрофія[7].

Серед українців було повір'я, що якщо смикнути полісуна за бороду, той розсиплеться червінцями [джерело?].

Примітки
  1. Лісовик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Лісун // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Гайовик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Гайовик // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Анисов, Л.М. (1995). Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Эллис Лак. с. 243–244.
  6. Кононенко, Олексій (2017). Українська міфологія. Харків: Фоліо. с. 128–130.
  7. Ґейштор, Александр (2014). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 256.

Джерела
  • Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — 840 с.
  • Анисов Л. М. (ред.) Славянская мифология. Энциклопедический словарь. М.: Эллис Лак, 1995. — 416 с.
  • Ґейштор А. Слов'янська міфологія / Александр Гейштор ; пер. з пол. С. Гіріка. — К. : КЛІО, 2014. — 415 с.
  • Кононенко О. А. Українська міфологія. Божества і духи / Олексій Кононенко; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків: Фоліо, 2017. — 191 с.:
  • Лісовик // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 851. — 1000 екз.
  • Полісуни й польовики // Світогляд українського народу. Ескіз української міфології / Іван Нечуй-Левицький. — Київ : Центр учбової літератури, 2020. — С. 51-52. — ISBN 978-611-01-1596-6.

Посилання
  • Лісовик // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.