Лісогірська ГЕС
Лісогірська ГЕС — гідроелектростанція у Ленінградській області Росії. Знаходячись після Світогірської ГЕС, становить нижній ступінь каскаду на річці Вуоксі, яка дренує озерну систему Саймаа та тече до Ладозького озера.
| Лісогірська ГЕС | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 61°03′31″ пн. ш. 28°52′20″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Адмінодиниця | Лєсогорський | |||
| Стан | діюча | |||
| Річка | Вуоксі | |||
| Каскад | каскад на Вуоксі | |||
| Початок будівництва | 1937 | |||
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1937 | |||
| Основні характеристики | ||||
| Установлена потужність | 118 МВт | |||
| Середнє річне виробництво | 613 млн кВт·год | |||
| Тип ГЕС | руслово-греблева | |||
| Розрахований напір | 15,5 м | |||
| Характеристики обладнання | ||||
| Тип турбін | Каплан | |||
| Кількість та марка турбін | 4 | |||
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 | |||
| Потужність гідроагрегатів | 4х29,5 МВт | |||
| Основні споруди | ||||
| Тип греблі | бетонна | |||
| Висота греблі | 30 м | |||
| Довжина греблі | 146 м | |||
| ЛЕП | 110 | |||
| Власник | ТГК-1 | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Лісогірська ГЕС | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
 Лісогірська ГЕС у Вікісховищі | ||||
Станцію, що мала чотири гідроагрегати загальною потужністю 92 МВт та носила назву Роухіала, спорудили у другій половині 1930-х років в Фінляндії. Втім, вже за кілька років по тому її захопив Радянський Союз, а влітку 1941-го, після початку другої радянсько-фінської війни, з об'єкту демонтували та вивезли на Урал два агрегати. До серпня 1944-го ГЕС знов контролювали фіни, після чого територія остаточно відійшла до СРСР. Демонтовані агрегати повернули та повторно ввели в експлуатацію у 1946—1947 роках.
У межах проекту річку перекрили бетонною греблею висотою 30 метрів та довжиною 146 метрів, яка утримує водосховище з площею поверхні 3,2 км2 та об'ємом 35,5 млн м3 (корисний об'єм 6,5 млн м3).
В інтегрованому у греблю машинному залі наразі працюють чотири турбіни типу Каплан потужністю по 29,5 МВт, встановлені під час модернізації у 2009—2013 роках. Вони використовують напір 15,5 метра та забезпечують виробництво 613 млн кВт-год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1]