Світогірська ГЕС
Світогірська ГЕС — гідроелектростанція у Ленінградській області Росії. Знаходячись між ГЕС Іматра (вище по течії у Фінляндії) та Лісогірською ГЕС, входить до складу каскаду на річці Вуоксі, яка дренує озерну систему Саймаа та тече до Ладозького озера.
| Світогірська ГЕС | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 61°06′17″ пн. ш. 28°50′20″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Адмінодиниця | Свєтогорськ | |||
| Стан | діюча | |||
| Річка | Вуоксі | |||
| Каскад | каскад на Вуоксі | |||
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1945—1947 | |||
| Основні характеристики | ||||
| Установлена потужність | 122 МВт | |||
| Середнє річне виробництво | 662 млн кВт·год | |||
| Тип ГЕС | руслово-греблева | |||
| Розрахований напір | 15 м | |||
| Характеристики обладнання | ||||
| Тип турбін | Каплан | |||
| Кількість та марка турбін | 4 Силові машини | |||
| Кількість та марка гідрогенераторів | 4 Силові машини | |||
| Потужність гідроагрегатів | 4х30,5 МВт | |||
| Основні споруди | ||||
| Тип греблі | бетонна | |||
| Висота греблі | 23 м | |||
| Довжина греблі | 131 м | |||
| ЛЕП | 110 | |||
| Власник | ТГК-1 | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Світогірська ГЕС | ||||
| Мапа | ||||
| ||||
 Світогірська ГЕС у Вікісховищі | ||||
У 1908 році на місці Світлогірської станції ввели в дію ГЕС Енсо, котра забезпечувала електроенергією заводи фінського концерну EGT (Enso Gutzeit Tornator) та до початку 1930-х пройшла через кілька етапів розширення. Втім, цього все одно було недостатньо, тому в кінці зазначеного десятиліття почалось будівництво нової, значно потужнішої ГЕС. А вже у 1940-му цей недобудований об'єкт разом з оточуючими фінськими територіями захопив Радянський Союз. В подальшому протягом 1941—1944 років майданчик станції знов контролювали фіни, які продовжили будівництво та навіть здійснили тестовий пуск обладнання, але у підсумку території остаточно відійшли до СРСР, де в 1945—1947 роках і здійснили введення гідроагрегатів в експлуатацію.
У межах проекту річку перекрили бетонною греблею висотою 23 метра та довжиною 131 метр, яка утримує водосховище з площею поверхні 3,2 км2 та об'ємом 28,8 млн м3 (корисний об'єм 9,5 млн м3).
Інтегрований у греблю машинний зал обладнали чотирма турбінами типу Каплан потужністю по 23,3 МВт, які в 2009—2012 замінили на нові з показниками по 30,5 МВт. Вони використовують напір у 15 метрів та забезпечують виробництво 662 млн кВт-год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованій на роботу під напругою 110 кВ.[1]