Лісіпп

Лісі́пп (грец. Λύσιππος) — давньогрецький скульптор, IV ст. до н. е., найвидатніший представник пізньої класики. Народився у Сікіоні. Був придворним художником Александра Македонського. Працював переважно в бронзі.

Александр Великий, римська копія герми Лісіппа

Історія

Лісіппа вважають останнім великим майстром етапу пізньої класики. Аналіз його творчості доводить, що його твори мали відмінності від мистецтва його попередників — Скопаса та Праксителя[1]. Лісіпп продовжив реалістичні пошуки в скульптурі, мав зацікавленість в розкриванні внутнішнього світу людини і збільшив індивідуальні характеристики образів[1].

Твори Лісіппа не зберегли, але про них дають уявлення описи античних авторів і давньоримські копії. Передбачаючи мистецтво еллінізму, Лісіпп переосмислив канон Поліклета: голови статуй він робив менше, а тіла з більш легкими, видовженими пропорціями, представляв їх у складному, просторово-багатоплановому русі. Лісіпп зображував людей не «якими вони є», але «якими вони здаються» (Пліній Старший, «Природна історія», XXXIV, 8). Лісіпп створив численні статуї атлетів (Агій, Апоксіомен). Для образів богів та героїв у Лісіппа характерна незвичайна для мистецтва класики емоційна насиченість.

Вибрані твори

«Відпочиваючий Гермес», Неаполь.

«Апоксіомен»
«Відпочиваючий Гермес»
портрет драматурга Евріпіда[2]
велетенська статуя Зевса в Тарінті
портретна серія «сім грецьких мудреців»[2]
статуя Геліоса із колесницею на острові Родос
алегоричні фігура Кайроса в Олімпії
численні зображення Геракла і його подвигів.

Лісіпп з помічниками сприяв розширенню традиційних кордонів скульптури класичного періоду. І до нього давньогрецька скульптура тяжіла в монументальних пам'ятках до великого розміру — велетенська статуя Зевса в Олімпії була 12 метрів 40 см заввишки.

Бронзова скульптура Зевса в Тарінті мала 20 метрів заввишки[3]. Таким чином Лісіпп продовжив традицію створення монументальних скульптур. В свою чергу це перейшло в гігантоманію, притаманну мистецтву в 3-у та в 2-у ст. до н. е. Адже зростали як інженерні, так і математичні знання геків[4].

Лісіпп був також автором монументальних груп (наприклад, кінних вояків Александра, полеглих у битві під Граніці), портретів Александра Македонського, в яких в образі обожнювання правителя зумів передати земний, людський початок. До оригіналу Лісіппа близька стамбульська копія портрету македонського полководця.

Галерея

Арістотель, Національний музей, Рим
Гермес, Лувр
Гермес-атлант, Національний археологічний музей (Афіни)
Ерот, Капітолійські музеї

Див. також

5984 Лісіпп — астероїд, названий на честь скульптора[5].

Примітки

Всеобщая история искусств, т 1, М. «Искусство», 1956, с. 243
Всеобщая история искусств, т 1, М. Искеусство, 1956, с. 246
Всеобщая история искусств, т 1, М. Искусство, 1956, с. 244
Всеобщая история искусств, т 1, М. «Искусство», 1956, с. 244
Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела

Лісіпп у Великій радянській енциклопедії (рос.)
Енциклопедія Кольєра (англ.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[:0-1] Всеобщая история искусств, т 1, М. «Искусство», 1956, с. 243

[:1-2] Всеобщая история искусств, т 1, М. Искеусство, 1956, с. 246

[3] Всеобщая история искусств, т 1, М. Искусство, 1956, с. 244

[4] Всеобщая история искусств, т 1, М. «Искусство», 1956, с. 244

[5] Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.