Літопис Аскольда

«Літопис Аскольда» («Аскольдов літопис») — реконструкція літопису декількома дослідниками, який гіпотетично написано за часів правління київських князів Аскольда і Діра. Більшістю дослідників визнається науковою містифікацією.

Версії існування літопису

Про можливе існування записів християн на Русі за князя Аскольда вперше заговорив І. Є. Забєлін. На таку ідею його спонукали записи в Никонівському літописі за 60-ті роки IX століття[1]. Однак, І. Є. Забєліна тоді дослідники не підтримали, а про його ідею надовго забули[2][3]. Б. О. Рибаков суттєво розвинув цю ідею в книзі 1963 року «Давня Русь: Сказання. Билини. Літописи»[4], виділивши записи з Никонівського літопису, що належали до «Літопису Аскольда», тим самим зробив раннім періодом літописання IX століття[5][6]. Він встановив, що в Никонівському літописі знаходяться вісім фрагментів цього літопису за період 867—882 роки. При цьому, на думку історика, Аскольдів літописець користувався олександрійсько-болгарським рахунком років «від створення світу». Він також стверджував, що «Літопис Аскольда» носить на собі болгарський вплив[7].

М. Ю. Брайчевський з довірою поставився до побудов Б. О. Рибакова і спробував реконструювати «Літопис Аскольда». Однак в свою реконструкцію він додав не тільки ті вісім фрагментів, що були виділені Б. О. Рибаковим, але і ряд інших[8]. На думку історика, книжники Ярослава Мудрого переробили літописні дані — перенісши події, що були пов'язані з Аскольдом, на князів Олега Віщого, Ігоря Старого, Володимира Великого (походи і договори з Візантією, хрещення тощо)[9]. Основні ідеї М. Ю. Брайчевського по Аскольдовому літописанню були відображені в декількох його роботах[10][11]. В реконструюючому вигляді «Літопис Аскольда» був вперше виданий в 1988 році в журналі «Київ»[12] (перевиданий в 2001 році[13], а в 2009 році був виданий уривок[14]).

Наступним прихильником існування «Літопису Аскольда» виступив П. М. Сас в своїй статті[15]. Він в «Катехизмі» 1627 року Лаврентія Зизанія знайшов сліди Аскольдова літописця[16]. Автор вибрав для пошуку літописання IX—X століть текст неісторичного характеру, а саме маленький уривок, де йдеться про чотири хрещення Русі[17]. П. М. Сас припускав, що Зизанію могли бути доступні джерела (наприклад, тексти «Невідомого літописця»), які інформували про християнізацію Русі IX століття, які згодом до нас не дійшли[18].

Критика

До гіпотез Б. О. Рибакова та М. Ю. Брайчевського про існування «Літопису Аскольда» дослідники в основному відносяться скептично[8][19][20][21][22]. На думку П. П. Толочка, можна лише припустити на підставі аналізу Никонівського літопису та Повісті врем'яних літ, що за часів князя Аскольда або трохи пізніше в Києві могли з'явитися поодинокі записи. Але говорити про стійку літописну традицію в IX столітті не доводиться[23]. В. М. Ричка стверджує, що «Літопис Аскольда» М. Ю. Брайчевського є «ілюзією джерельної реальності». Проте, це яскравий пам'ятник суспільно-політичної думки XX століття[24].

Видання «Літопису Аскольда»

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.