Літургійна поезія

Літургі́йна пое́зія ( літургійні гімни) — співана лірика, розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади під час богослужінь.

Історія

Засновником Західної гімнографії вважається святий Іларій Піктавійський († 366), єпископ Пуатьє, лідер галльських єпископів в період боротьби з аріанством. Він розробив латинську тринітарну термінологію, намагався ввести в церковний ужиток відповідні літургійні гімни. Але зробити це йому не вдалося, тому що вони були дуже складні і навіть витончені, а його галльська паства була ще на дуже примітивному рівні[1].

Послідовником Іларія Піктавійського був святий Амвросій Медіоланський († 397), обраний в 374 році на Міланську кафедру після того, як нею майже 20 років володів аріанський єпископ Оксентій. Він провів широку літургійну реформу, запозичує з Антіохії духовну музикув основі якої лежали 4 лада: дорійський, фригійський, лідійський і давньогрецький. Він становить перший антифонарій і вводить антифонний спів псалмів. Добре розуміючи, що сухі повчання лат. violentiora praecepta (Примусові настанови) ненадовго затримаються в простих умах, він складає дохідливі гімни[1].

Учень Амвросія Медіоланського, папа Целестін I, відкриваючи Римський Собор 430 року проти єресі Несторія, згадував різдвяний гімн Амвросія "лат. Veni redemptor gentium.":

Я пам'ятаю як в день Різдва Господа нашого Ісуса Христа блаженної пам'яті Амвросій вчив народ співати в унісон: «Прийди, Спаситель роду людського, яви Діву народжує, і все повіки тому здивуються: бо це народження личить тільки Богу»[1][2].

Літургійні гімни

Відмінність літургійної поезії від християнської і від поезії взагалі в тому, що вона розрахована на ритуальне вживання в межах християнської громади під час богослужінь. Спів гімну провадиться за допомогою музичного супроводу.
Літургійна поезія підпорядкована жорстким канонічним нормативам біблійної словесності — гностичні гімни Бардесана, написані у ІІ - ІІІ столітті , согіати Єфрема Сирина, створені в IV столітті, канони Андрія Критського, Йоана Дамаскіна, представників сиропалестинської школи VII-VIII століття. Близько IX століття літургійна поезія (під впливом арабської лірики, добре знаної у середовищі вагантів та трубадурів поступово ушляхетнюється, але пізніше, у XVI столітті католицька церква від більшості творів такого ґатунку відмовилась.[3].

Відомі гімни Амавросія Медіоланського:

  • лат. Orabo mente Dominum;
  • лат. Jlluminans Altessimus;
  • лат. Aeternum rerum conditor (ранковий гімн):
Боже, Творець всього сущого від століття.
Ти керуєш вдень і вночі ...
Ти посилаєш нам світло...
Світлоносна зоря, пробуджуєся криком півня, проганяє небесну імлу,
і все кодло злих духів перестає кувати лихо...
При співі його навіть камінь, на якому заснована Церква, оплакує свій гріх.
Повстаньмо ж повні сил!..
О Ісусе, поглянь на нас, якщо ми сумніваємося, і зміцни нас своїм поглядом!..
Будь світлом, сяючим нашому оку, розжени сон нашої душі,
так прославить наші уста ім'я Твоє і нехай піднесеться до Тебе наша пісня!
  • лат. Deus creator omnium (вечірній гімн):
О Боже, Творець усіляких ...
 По завершенні дня, з настанням ночі, цієї піснею ми дякуємо Тобі і благаємо, щоб Ти допоміг нам, грішним ...
 І коли нічна імла, згущуючись, погасить всякий світло, та не пізнає темряви наша віра і так освітить цю ніч.
Не допусти, Господи, щоб заснула душа, нехай спить тільки гріх...
А серце наше, вільне від нечистих помислів, нехай марить про Тебе.
Помолимося Христу й Отцеві, і Духу Отця і Сина в Трійці, Боже єдиний і всемогутній,
обігрій і захисти нас, тих, хто молиться Тобі! [4]

Гімн, присвячений мучениці Агнесі вважається поетичним шедевром Амвросія. З ним перегукується гімн цнотливості. Перу Амвросія належить 21 дистих[1].

Літургійні гімни в Україні


Києво-руські переклади гімнів відтворювали стиль, ритміку, інтонацію літургійної поезії грецького зразка, а не ізосилабізм (на відміну від давньослов'янських перекладів). В XI-XII столітті з'являлися твори цього жанру Григорія Печерського.
Особливого розквіту літургійна поезія набула в Україні в період бароко. Інтерпретація літургійної поезії наявна у творчості Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Павла Тичини, Б. Кравціва та інших[3].

Див. також

Примітки

  1. Західна гімнографія (перегляд 27.10.2016)
  2. Liber Pontificalis, 53, 289
  3. Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І. та ін. Літературознавчий словник-довідник — Київ: ВЦ «Академія», 1997. — С 435. — ISBN 978-966-580-244-0
  4. А. Пареде. Св. Амвросій Медіоланський і його час. — Бергамо, 1991. — С 233.

Джерела

  • Гром’як Р.Т., Ковалів Ю.І. та ін. Літературознавчий словник-довідник — Київ: ВЦ «Академія», 1997. — С 435. — ISBN 978-966-580-244-0
  • Західна гімнографія (перегляд 27.10.2016)
  • А. Пареде. Св. Амвросій Медіоланський і його час. — Бергамо, 1991. — С 233.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.