Амвросій Медіоланський

Амвросій Медіоланський, Святий Амвросій (нар.бл. 340, Трір — пом.4 квітня 397, Мілан) — видатний християнський богослов, проповідник, єпископ Міланський (Медіоланський), християнський святий.

Амвросій Медіоланський
лат. Ambrosius Mediolanensis
Основні відомості
Народження	339[1][2][…] Трір[3][4]
Країна:	Стародавній Рим
Конфесія:	християнство
Смерть:	4 квітня 397[4] або 397[5]
Мілан[4]
Місце поховання:	Basilica of Sant'Ambrogiod
Праці й досягнення
Рід діяльності:	письменник, філософ, богослов, католицький священник, політик, єпископ
Амвросій Медіоланський у Вікісховищі

Реформатор церковних співів, який запровадив антифонний спів поперемінно на обох крилосах, що й досі прийнято в католицькій службі. Святий Амвросій був визначним борцем проти язичництва та аріанської єресі. Велику увагу приділяв моральним завданням Церкви — «Царства Божого на землі», чимало написав про обов'язки духовенства. Палкий прихильник незалежності церкви від світської влади, його девізом був «Імператор в церкві, а не над церквою». Один з основоположників доктрини папізму.

Амвросій Медіоланський написав дві праці: «Таїнства» та «Містерії».

Над життям і трудами Св. Амвросія християни застановляються у час Різдвяного Посту (його день припадає 20 грудня за юліанським календарем — після святого Миколая).

Найвищою точкою політичного його впливу стало покаяння імператора Феодосія Великого. Після цього імператор видав ряд указів, що ставлять язичництво в імперії поза законом. Відзначимо, що цей візантійський імператор довго вважав за можливе втручатися у внутрішньоцерковні справи, скликати собори і навіть забороняти християнам вести богословські суперечки. Для Сходу з його ідеєю цезарепапізму це вже стало нормальною практикою, для Заходу подібне втручання цезаря було неприйнятним, а тому діалог Амвросія з Феодосієм став практично неминучим[6].

Серед листів святителя до царів є і кілька послань до Феодосії, в одному з яких Амвросій знову декларує примат Церкви над імператором: «Якщо в грошових справах ти радишся зі своїми комітами, то наскільки більшою мірою Ти мусиш радитися зі священиком Господа в справі релігії» . Надалі святитель неодноразово говорив цезарю про те, що «порфіра робить людей царями, а не ієреями», і вважав єпископську гідність вищою за царську[6].

Така різка позиція Амвросія принесла свої плоди — в 392 році Феодосій видає закон, який фактично скасовувала всякий язичницький культ. Він забороняв будь-які жертвопринесення (вони прирівнювалися до образи величності), засуджував людей, що шанували зображення створені людською рукою, наказував конфіскацію храмів і місць відправлення язичницького культу. Традиційній римській релігії прийшов кінець. За іронією долі одним з «могильників» Риму став Амвросій Медіоланський — людина, що любила античну культуру і філософію і бажала залучити до неї християн. Істинний римлянин, він не просто зміг говорити з царями на рівних, але і закласти основу для відродження античності.