Ліщинський Любарт Омелянович

Син львівського художника Омеляна Ліщинського.

Закінчив Львівський інститут декоративного та ужиткового мистецтва.

Працюючи в інституті «Укрзахідпроектреставрація» впродовж довгих років, займався реставрацією архітектурних пам'яток Львова. Мистецькі багатства рідного міста і його культурне минуле знав чудово і міг годинами проводити екскурсії містом.

Знаний автор жіночих прикрас. Намиста, побудовані за зразком гуцульської зґарди, але складені з частинок культури цілого світу (як-от Індія, Африка, Латинська Америка, Афганістан, Тибет чи Ефіопія) стали його винаходом і замилуванням.

Його ювелірні роботи експонувалися у Національному музеї у Львові у липні 2002. Металеві деталі, використані у прикрасах, походять з країн Азії (Афганістан, Індія, Іран), виготовлені ймовірно у XIX ст. із томпаку чи альпаку.

Останні роки життя провів у США.

Артистизм, виплеканий за 20 років гри у Польському народному театрі (Львів), допоміг йому втілитись в образи «Гриця Зозулі» (пера Едварда Козака)[1] та персонажів інших творів, які рецитував на численних мистецьких вечорах у Нью-Йорку, Філадельфії, Гантері.

Донька — Слава Салюк.

• Історія ювелірної справи в Україні

• «Нашийники». Слава Салюк та Любарт Ліщинський.
• У Львові представили виставку нашийників Любарта Ліщинського та його доньки (ФОТО)
• “Нашийники-зґарди авторства Любарта Ліщинського зберігаються у колекціях США, Франції, Австралії та України”