Лі Лянцзо

Лі Лянцзо (кит.: 李諒祚; піньїнь: Li Liangzuo), храмове ім'я Їцзун (кит.: 毅宗; піньїнь: Yizong; 5 березня 1047 — січень 1068) — другий імператор Західної Ся.

Лі Лянцзо
2-й Імператор Західної Ся
19 січня 1048 — січень 1068 року
Попередник: Лі Юаньхао
Спадкоємець: Лі Бінчан
 
Народження: 5 березня 1047(1047-03-05)
Смерть: січень 1068 (20 років)
Національність: Тангути
Країна: Західна Ся[1]
Релігія: буддизм
Батько: Імператор Цзінцзун
Мати: Lady Mozangd
Шлюб: Q8258499? і Empress Liang (Emperor Yizong's wife)d
Діти: Лі Бінчан

Основні історичні віхи

Лі Лянцзо народився 05.03.1017. На момент смерті батька мав всього один рік від народження і посів імператорський трон за правом найстаршого сина попереднього імператора, тому що усі його старші брати були або убиті, або страчені, чи померли. Регентом і фактичним правителем Західної Ся стала його мати, остання вдова попереднього імператора Лі Юаньхао.

У 1049 році Династія Ляо розпочала військову кампанію проти Західної Ся, в результаті чого Сі Ся, зберігаючи умовну незалежність, стала її штатом на правах васала.

У 1056 вдову Лі Юаньхао було вбито, і регентом Лі Лянцзо та фактичним правителем став його дядько.

В результаті заколоту, піднятого 1061-го дядьком Лі Лянцзо та його двоюрідним братом, ними було встановлено контроль над Західною Ся.

Після досягнення повноліття протягом свого правління Лі Лянцзо розширив і вдосконалив центральну адміністративну систему, увівши посаду помічника міністра та ряд інших посад, вдосконалив систему армійського управління, підсилив свій вплив і владу над віддаленими територіями, що посилило економічну, військову і політичну владу імператора.

Опираючись на зрослу військову потугу, розпочав військову компанію проти Династії Сун, здійснюючи набіги на їх поселення. Підкорив тибетських лідерів, розширюючи імперію на захід.

Пізніше розпочав налагоджувати дипломатичні відносини із Династіями Сун та Ляо, зменшивши збитки і втрати від ведення військової кампанії.

Смерть імператора

Раптово помер у 1067 році у 20-річному віці. Був похований у мавзолеї Аньлін (спрощ.: 安陵; піньїнь: Ān líng) пантеону Західної Ся. Посмертне ім'я Чжаоїн Хуанді (спрощ.: 昭英皇帝; піньїнь: Zhāoyīng Huángdì).

Девізи правління
  • Яньсінінґо (延嗣寧國) 1049
  • Тяньючуйшен (天祐垂聖) 1050—1052
  • Фушенчендао (福聖承道) 1053—1056
  • Дуоду (奲都) 1057—1062
  • Ґунхуа (拱化) 1063—1067

Примітки
  1. China Biographical Database

Література
  • (пол.) Gumilow L., Śladami cywilizacji Wielkiego Stepu, tłum. S. Michalski, Warszawa 1973.
  • (англ.) The Ageless Chinese by Dun J. Li
  • (кит.) 竺沙雅章 著：《征服王朝的時代》，稻香出版社，ISBN 4-311-30446-3
  • (кит.) 地球出版社編輯部 编：《中國文明史•宋遼金時期》，地球出版社，ISBN 957-714-048-3
  • (кит.) 《宋史》卷十《仁宗本纪二》记载："（宝元）二年春正月，癸丑，赵元昊表请称帝、改元。"
  • (кит.) Нова історія династії Тан, Розд. 221, Частина 1
  • (кит.) Нова історія династії Тан. Довідник
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.