Магнітне поле Меркурія

Магнітне поле Меркурія — магнітне поле навколо планети Меркурій, що має низьку напруженість та існує завдяки дії припливних сил Сонця.

Характеристики магнітного поля

Меркурій володіє магнітним полем, напруженість якого, за результатами вимірювання «Маринер-10», приблизно в 100 разів менше земного і становить ~ 300 НТЛ. Магнітне поле Меркурія має дипольну структуру і найвищою мірою симетричне, а його вісь всього на 10 градусів відхиляється від осі обертання планети[1], що накладає істотне обмеження на коло теорій, що пояснюють його походження.

Магнітне поле Меркурія, можливо, утворюється в результаті ефекту динамо, тобто так само, як і на Землі[2][3]. Цей ефект є результатом циркуляції речовини в рідкому ядрі планети. Через виражений ексцентриситет планети виникає надзвичайно сильний припливний ефект. Він підтримує ядро ​​в рідкому стані, що необхідно для прояву «ефекту динамо». У 2015 році вчені з США, та Канади оцінили нижню межу середнього віку магнітного поля Меркурія в 3,7-3,9 мільярда років.

Графік, напруженості магнітного поля Меркурія

Магнітне поле Меркурія досить сильне, щоб впливати на рух сонячного вітру навколо планети, створюючи магнітосферу. Магнітосфера планети, хоча і настільки мала, що може поміститися усередині Землі, досить потужна, щоб захопити заряджені частинки (плазму) сонячного вітру. Результати спостережень, отримані «Маринер-10», вказують на існування низькоенергетичної плазми в магнітосфері з нічного боку планети. У «підвітряному» хвості магнітосфери були виявлені сплески високоенергетичних частинок, що вказує на динамічні якості магнітосфери планети.

Процес зв'язку планетного і міжпланетного магнітних полів, названий магнітним перез'єднанням, — звичайне явище в космосі. Воно спостерігається і в магнітосфері Землі, при цьому виникають магнітні вихори. Однак, за спостереженнями «Мессенджера», частота приєднання магнітного поля до плазми сонячного вітру в магнітосфері Меркурія в 10 разів вище.

Дослідження міжпланетними космічними апаратами

Під час другого прольоту повз планету 6 жовтня 2008 року «Мессенджер» виявив, що магнітне поле Меркурія може мати значну кількість «вікон» — зон зі зниженою напруженістю магнітного поля. Прилади космічного апарату виявили явище магнітних вихорів — сплетених вузлів магнітного поля, що з'єднують апарат з магнітним полем планети. Вихор 800 досягав км в поперечнику, що становить третину радіуса планети. Така вихрова форма магнітного поля породжується сонячним вітром. Так як сонячний вітер обтікає магнітне поле планети, силові лінії магнітного поля зв'язуються з плазмою сонячного вітру і захоплюються нею, звиваючись в вихроподібні структури. Ці вихори магнітного поля формують «вікна» в планетарному магнітному щиті, через які заряджені частинки сонячного вітру проникають крізь нього і досягають поверхні Меркурія[4].

Див. також

Примітки
  1. Staff. (30 січня 2008). Mercury’s Internal Magnetic Field. NASA. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 7 квітня 2008.
  2. Gold, Lauren. (3 травня 2007). Mercury has molten core, Cornell researcher shows. Cornell University. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 7 квітня 2008.
  3. Christensen U. R. A deep dynamo generating Mercury's magnetic field // Nature. — 2006. — Vol. 444, iss. 7122. — DOI:10.1038/nature05342. — PMID:17183319.
  4. Steigerwald, Bill. (2 червня 2009). Magnetic Tornadoes Could Liberate Mercury’s Tenuous Atmosphere. NASA Goddard Space Flight Center. Архів оригіналу за 22 травня 2012. Процитовано 18 липня 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.