Магнітний момент

Магнітний дипольний момент системи зарядів ${\displaystyle q_{i}}$, які рухаються зі швидкістю ${\displaystyle \mathbf {v} _{i}}$ визначається[1] як

${\displaystyle \mathbf {m} ={\frac {1}{2c}}\sum _{i}q_{i}[\mathbf {r} _{i},\mathbf {v} _{i}]}$,

де c — швидкість світла.

Напруженість магнітного поля ${\displaystyle \mathbf {H} }$ на великій віддалі R від системи зарядів визначається, як

${\displaystyle \mathbf {H} ={\frac {3\mathbf {n} (\mathbf {m} \cdot \mathbf {n} )-\mathbf {m} }{R^{3}}}}$,

де ${\displaystyle \mathbf {n} =\mathbf {R} /R}$ — одиничний вектор у напрямку до точки, в якій визначається поле.

В зовнішньому магнітному полі з магнітною індукцією ${\displaystyle \mathbf {B} }$, енергія U магнітного моменту визначається формулою

${\displaystyle U=\mathbf {m} \cdot \mathbf {B} }$

В магнітному полі магнітний момент намагається розвернутися таким чином, щоб зробити цю енергію мінімальною.

У квантовій механіці величина магнітного моменту визначається через величини кутового моменту і спіну через гіромагнітне співвідношення. Магнітний момент, зумовлений спіном, призводить до існування феромагнітних матеріалів, а, отже, постійних магнітів.

• Магнітний момент протона

• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0