Мадемуазель Фіфі (новела)

У 1870 році між Францією і Пруссією спалахнула війна, на яку майбутній письменник записався добровольцем. Французька армія зазнала нищівної поразки, тому військова служба Гі де Мопассана не тривала довго. Однак перебування у лавах діючої армії збагатило його враженнями, які він згодом використав у написанні кількох новел. Одна з них, «Мадемуазель Фіфі», вийшла друком 23 березня 1882 року в газеті «Gil Blas»[2]. Пізніше вона увійшла до однойменної збірки, надрукованої видавництвом Поля Оллендорфа у 1898 році. Перший український переклад належить перу Михайла Качеровського, він побачив світ у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана, виданому видавництвом «Дніпро»[1].

Серед творів Гі де Мопассана патріотичного спрямування ця новела посідає одне з перших місць за популярністю, поступаючись лише «Пампушці» і «Тітці Соваж». У 1902—1903 роках за її мотивами Цезар Кюї поставив одноактну оперу «Мадемуазель Фіфі». Відомо також декілька кіно- і телеадаптацій:

• 1915 — «Дочка загарбованої Польщі» (Fille de la Pologne meurtrie) — короткометражний російський фільм Олександра Чаргоніна, в якому дія відбувається у Польщі під час Першої світової війни;
• 1944 — «Мадемуазель Фіфі» (Mademoiselle Fifi) — фільм американського режисера Роберта Вайза, якому поєднано сюжет цієї новели з сюжетом «Пампушки», але прибрано непристойний контекст (героїні — служниці, а не повії)[3];
• 1945 — «Пампушка» (Boule de Suif) — французький фільм Крістіан-Жака, в якому також поєднано сюжети оригінальних новел «Пампушка» і «Мадемуазель Фіфі», внаслідок чого сюжет кінострічки сильно відрізняється від творів письменника;
• 1949 — «Мадемуазель Фіфі» (Mademoiselle Fifi) — американський телефільм;
• 1986 — «Мадемуазель Фіфі» (Mademoiselle Fifi) — німецький телефільм;
• 1992 — «Мадемуазель Фіфі» (Mademoiselle Fifi) — французький телефільм.

Під час Французько-прусської війни німецькі офіцери стали на постій у замку Ювіль. Місяці вимушеної бездіяльності вони гають у нищенні мистецьких колекцій, стрілянині по дзеркалах, трощенні меблів і посуду. Особливо в цьому відзначається манірний молодик на прізвисько «мадемуазель Фіфі». Єдиним знаком спротиву найближчого до замку сільця є німий церковний дзвін — від початку окупації священник відмовляється використовувати його за призначенням. Це вабить пруссаків до обшуку дзвіниці, але поки що справи поступаються місцем розвагам[4].

Прусському воєначальнику спадає на думку запросити до замку повій. Жінки ділять з офіцерами веселощі за бенкетним столом, доки «мадемуазель Фіфі» не оголошує тост «За наші перемоги над Францією!». Одна з повій — чорнява єврейка Рашель — обурюється і вбиває ножиком молодика, рятуючись втечею. Її пошуки безрезультатні. На похороні «мадемуазель Фіфі» вперше лунає церковний дзвін, відтепер він дзвонить як слід і в наступні дні. Німці трактують це як поступливість переляканих селян. Невдовзі війна закінчується, Рашель спускається з дзвіниці, де переховувалась весь цей час, згодом виходить заміж і починає чесне життя[4].

• Мадемуазель Фіфі на сайті Бібліотека Української літератури