Французько-прусська війна

Війна стала кульмінацією тривалої напруженості у відносинах між двома країнами, та суперечки про сходження представника династії Гогенцоллернів на іспанський престол, який звільнився після повалення Ізабелли II в 1868 році. Оприлюднення «Емської депеші» яка перебільшувала образу між прусським королем та французьким послом, роздмухало громадську думку в обох країнах та зробила війну неминучою. Французька імперія провела мобілізацію та 19 липня 1870 року оголосила війну тільки Королівству Пруссія, однак інші німецькі держави стали на її бік.

Незабаром стало зрозуміло, що прусські та німецькі війська мають перевагу через ефективніше використання залізниць, та кращу артилерію виробництва компанії А. Круппа. Королівство Пруссія мала четверту найщільнішу мережу залізниць в світі, Французька імперія мала п'яту.[1] Низка рішучих перемог Королівства Пруссія та союзників на сході Французької імперії завершився битвою під Седаном в результаті якої 2 вересня Наполеон III зі своєю армією був взятий у полон. Але війна не завершилась: 4 вересня 1870 року в Парижі було оголошено про створення Третьої республіки, і французький спротив тривав при уряді національної оборони, а потім Адольфа Тьера.

За п'ять місяців кампанії, німецькі війська розгромили щойно набрану французьку армію в серії боїв на півночі Франції. Після тривалої облоги Париж був захоплений 28 січня 1871 року. Слід зазначити, що під час облоги вперше була використана зенітна артилерія: фабрика Крупп створила спеціальну гармату для ураження повітряних куль, якими французи користувались для передачі повідомлень. За десять днів до того, німецькі держави оголосили про об'єднання під прусським королем, нова держава стала другою, після Священної Римської імперії, національною державою німецьких народів — Німецькою імперією. Франкфуртський мирний договір був підписаний 10 травня 1871 року, коли тривало повстання Паризької комуни 1871 року.

• Німецько-французька війна (нім. Deutsch-Französischer Krieg) — назва у німецькій історіографії.
• Французько-німецька війна (фр. guerre franco-allemande), або французько-прусська війна (фр. guerre franco-prussienne) — назва у французькій й англійській історіографії, з французами на першому місці, з огляду на союз Британії й Франції.
• Війна 1870 року (фр. guerre de 1870), війна 1870—1871 років (нім. Krieg von 1870/71)

Після Австро-Пруської війни 1866 домінуюча роль у процесі об'єднання німецьких земель остаточно перейшла до Королівства Пруссія. У 1867 році був створений Північнонімецький союз, який об'єднав усі німецькі землі на північ від Майна. Канцлером Союзу був Отто фон Бісмарк. Він прагнув долучити до лав Союзу південно-німецькі держави, які під час війни виступали на боці Австро-Угорщини, і тим самим завершити процес об'єднання Німеччини.

У Франції в той час панував імператор Наполеон ІІІ, племінник великого Наполеона Бонапарта. Друга Імперія прагнула зберегти свою гегемонію у континентальній Європі, і тому намагалася протидіяти планам Бісмарка. Також Наполеон ІІІ бачив у війні спосіб подолати наростаючі суперечності всередині держави. Ще однією з причин були спірні землі на західному березі Рейну, які мали великий промисловий потенціал.

«Битва при Вейсенбурзі» Райхард Кньотель

Французька Рейнська армія (під командуванням особисто імператора) нараховувала близько 250 тисяч чоловік. Німці проти них виставили армію під фактичним командуванням Мольтке, яка за різними оцінками нараховувала від 380 до 500 тисяч чоловік. Взагалі людський потенціал тодішньої Французьской армії оцінювався у максимум 570 тисяч, а армії усіх німецьких держав, які брали участь у війні — понад 1 мільйон. Перевагами французів були досконаліші рушниці системи Шапсо і раніша мобілізація. А на боці німців була дисциплінованість, чисельна перевага, краща артилерія, ретельно розроблений ще взимку план ведення бойових дій.

Вже з самого початку війни була очевидна перевага німців. 4 серпня німці почали наступ в Ельзасі. Цього самого дня вони захопили Вейсенбург. 6 серпня німецькі війська розбили 1 корпус маршала Мак-Магона біля Верту та 2 корпус генерала Фроссара біля Шпіхерна. Після чого внаслідок битв на лівому березі Мозеля 16 та 18-го серпня (біля Марс ла Туре та Сен-Пріва — Гравелота) французькі війська під командуванням маршала Базена були блоковані у Меці. Тоді французький уряд дав наказ новосформованій Шалонській армії (під командуванням Мак-Магона, особовий склад близько 120 тисяч чоловік) виступити з Реймса і деблокувати Мец. Але 1 вересня при Седані вона зазнала жахливої поразки від німців.

Для Бісмарка важливим було також і східне питання.

Добре озброєна, маневрова прусська армія з 4-го по 6-те серпня завдала перші три поразки, що дало можливість німцям вдертися до Лотарингії. Невдоволення у Французькій імперії, зумовлене першими невдачами, призвело до зміни уряду. Наприкінці серпня 1870 р. прусська армія почала оточення найбільш мобільних військових формувань Французької імперії. Армія маршала Базена була блокована в районі м. Мец. На допомогу Базену поспішали війська під командуванням генерала Мак-Магона. Прусські війська заступили шлях армії, що поспішала на допомогу, після чого французи відійшли до м. Седан, що на березі р. Маас.

Прусський генерал Мольтке обійшов французів таким чином, що з одного боку вони були закриті рікою, а з другого — бельгійським кордоном. 1 вересня 1870 р. почалася битва при Седані. За словами очевидців, французи «билися, як леви, і втікали, як зайці». Більша частина французьких військ, незважаючи на сильний опір, в паніці відступила. Залишки армії, які відійшли у фортецю Седан, обстрілювалися новими гарматами німців. Наполеон ІІІ, який перебував у фортеці, наказав вивісити білі прапори і припинити вогонь. 2 вересня 1870 р. він підписав капітуляцію. До полону потрапило понад 80 тисяч солдатів, а разом з ними і сам імператор. Ця катастрофа фактично завершила війну на користь Північнонімецького союзу.

Наступного дня уряд Французької імперії повідомив Законодавчим зборам про поразку імперської армії при Седані, що спровокувало в Парижі народне повстання.

4 вересня у Парижі була проголошена республіка, головою уряду став Трошю («Уряд Національної Оборони»). Але німці прагнули здобути від війни якнайбільше і тому продовжили наступ. 13 вересня почалася облога Парижа. 27 вересня здався гарнізон Страсбурга.

У цей же час, завдяки патріотичному піднесенню французького народу, уряду вдалося сформувати чималу армію. Загальна кількість вояків (у тому числі партизанів (франтірерів), Національної Гвардії, гарнізонів міст) становила близько 1 мільйона чоловік. Наприклад, Луарська армія чисельністю 11 корпусів (близько 220 тисяч чоловік) змогла відбити 9 листопада Орлеан і почала наступ на Париж для з'єднання з оборонцями столиці.

Але 27 жовтня у Меці капітулювала найкраща 173-тисячна армія Базена. Це звело нанівець усі дії уряду. Багато хто вважав Базена зрадником, наголошуючи на тому, що він міг ще продовжувати опір. Сили, які вивільнились після капітуляції, німецьке командування направило проти Луарської та Північної армій. 4 грудня французи знову втратили Орлеан, в січні 1871 зазнала поразки Північна армія під Сен-Контеном, а Східна — під Бельфором. В той час продовжувалася героїчна оборона Парижа.

З 27 грудня німці почали його бомбардування з 502-х важких гармат. У столиці почалися перебої з продовольством, зброєю, медикаментами. Регулярно виникали повстання робітників та вояків Національної Гвардії. Найвідоміше з них почалося вже після підписання перемир'я і увійшло в історію під назвою Паризька комуна. Зв'язок з провінцією підтримувався лише за допомогою аеростатів та поштових голубів.

28 січня 1871 року було підписано перемир'я. За ним німці отримували більшу частину укріплень Парижа. Боротьбу продовжувала лише Східна армія, однак на початку лютого вона перейшла кордон Швейцарії та була інтернована.

26 лютого у Версалі попередньо та 10 травня у Франкфурті остаточно була підписана мирна угода.

Руїна житлового будинку у Сен-Клу (французька документальна фотозбірка пошкоджень від війни, 1871)

За нею Французька республіка втрачала весь Ельзас (за винятком Бєльфору), більшу частину Лотарингії (разом із Мецем). Також на Французьку республіку було накладено контрибуцію у розмірі 5 млрд франків. Щодо Королівства Пруссія, то ще в листопаді 1870 до Північно-Німецького Союзу приєднались південно-німецькі держави. А у січні 1871 року була проголошена Німецька Імперія, яка зайняла домінуючу позицію у Європі.

Втрати сторін становили близько 50 тисяч вбитими у німців та 140 тисяч вбитими у французів. Також були великі втрати серед цивільного населення, особливо у Парижі.

Франкфуртський мир сформував політичну систему в Європі на наступні 40 років. В той же час французьке суспільство вважало умови миру ганебними, прагнуло до перегляду умов та повернення собі своїх історичних земель. Це протиріччя і стало однією з причин Першої Світової Війни.

• Б. М. Гончар. Франко-прусська війна 1870-71 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
• Підсумки та історичне значення франко-прусської війни 1870–1871 рр (укр.) // ВЕЕ