Мадонна Пітті

«Мадо́нна Пітті» (італ. Tondo Pitti) — мармуровий барельєф, створений італійським скульптором і художником Мікеланджело Буонарроті близько 1503 —1505 рр. для Бартоломео Пітті[1].

Мадонна Пітті
італ. Tondo Pitti
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: бл. 1503 —1505
Розміри: 85,5 x 82 см
Висота: 85 см
Ширина: 82 см
Матеріал: Мармур
Зберігається: Флоренція
Музей: Національний музей Барджелло
 Мадонна Пітті у Вікісховищі
Рафаель. Мадонна у кріслі
(бл. 1513 —1515)

Опис

Мармурове тондо зображає Марію та маленьких Ісуса та Івана Хрестителя. Фігури є простішими, аніж у тондо Таддея, і чіткішими. Марія сидить на низькій кам'яній лаві і притримує правою рукою книгу на коліні, а лівою — обіймає сина. Вона заповнює собою усю композицію, але оскільки тондо є не ідеально круглим, а овальним, а її голова дещо виходить за його межі, уся група не здається переобтяженою. У мадонни гостре підборіддя та глибокі ямки. Головний убір підкреслює її зосередженість. Ісус, натомість, дуже безпечний. Він сперся правим ліктем на книгу, що символізує мудрість[2]. У рисах Ісуса та Марії з тондо чітко простежується схожість із фігурами скульптури Мадонни Брюґґе — зрілість, печаль та приреченість[3].

Іван Хреститель ледь видніється за правим плечем Матері. Здається, що йому вдалося звернути на себе увагу мадонни, і вона зображена у процесі озирання на нього.

Вільям Воллес завважив, що барельєф планувався для огляду знизу вверх — саме за цієї умови Марія видається «королевою небес, що сидить на троні з ідеального куба, та вписана у круг тондо, яке заміняє її відсутній німб»[4]. За монументальністю та героїчністю образу з нею перегукується картина Рафаеля Мадонна у кріслі (Палаццо Пітті, Флоренція).

Техніка «non finito»
(…) і почав пильно розглядати два розроблені мармурові рельєфи, які творив одночасно, то ночами, коли не спалося, то вдень, коли не підіймався на риштування за парканом довкола статуї[а] й залишався вдома. На обох рельєфах була Божа Матір з дитятком і святим Іоанном. Він вивчав їх уважно, прискіпливо, але нічого не змінюючи, не додаючи й не згладжуючи, а тільки старанно простежуючи кожен слід удару по каменю…

Карел Шульц, «Камінь і біль», с. 556

Вазарі пише, що твори розпочаті, але не закінчені, хоча й каже, що обидва тондо «були чудові та дивні»[1]. На думку Воллеса, техніка «non finito» у цьому творі скульптора підкреслює виразність образів[4]. Фриц Ерпель вважав, що «піднесена природність, що підсилюється у Non-finito невідполірованою мармуровою поверхнею тіла, зникома серйозність виразу обличчя, а також замкнутість, простота всієї фігури уже пророче натякають про новий, класичний образ людини у творчості Мікеланджело»[5]. Ерік Шильяно стверджує, що обидва тондо — і Пітті, і Таддея — це «блискуче використання зібраності та виразності круглої форми, високого рельєфу та обробки поверхні різцем»[6]. Він також висловлює сумніви щодо «недовершеності» робіт, адже ні Бартоломео, ні Таддео не відмовилися від замовлення, і не наполягали на «поліруванні» творів[7].

Віктор Лазарєв писав, що Мікеланджело, «закоханий у „дикий та твердий“ (alpestra e dura) камінь (…) не хотів забирати у нього „кам'яну“ душу»[8].

Історія тондо

За Вазарі, фра Міньято Пітті, чернець Монте Олівето, подарував цей твір своєму приятелеві Луїджі Ґвіччардіні (італ. Luigi Guicciardini)[1].

Зараз барельєф перебуває у музеї Барджелло (Флоренція).

Примітки
а. ^ мова йде про Давида
  1. Вазарі, 1970, с. 313.
  2. Tondo Pitti (англ.). www.michelangeloexperience.com. 9 вересня 2010. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 29 квітня 2012.
  3. Скульптурные образы Мадонны «Тондо Тадеи» и «Тондо Питти» (1503-1505) (рос.). www.mikelangelo.ru. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 30 квітня 2012.
  4. Wallace, 2010, с. 22.
  5. Эрпель, 1990, с. 25.
  6. Scigliano, 2005, с. 110.
  7. Scigliano, 2005, с. 111.
  8. Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 9.

Джерела
  • Вазарі Д. Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів = італ. Le Vite de’piu eccelenti Pittori, Scultori e Architetti. — К. : Мистецтво, 1970. — С. 296 —429, 497 —507.
  • Эрпель Фриц. Микельанджело / Пер. с нем. Сергея Данильченко. — Берлин : Хеншель, 1990. — 72 с. — ISBN 3-362-00044-4. (рос.)
  • Микеланджело. Поэзия. Письма. Суждения современников / сост. В. Н. Гращенков. — М. : Искусство, 1983. — 451 с. (рос.)
  • Шульц К. Камінь і біль: роман / З чес. пер. Д. Андрухів. — К. : Юніверс, 2006. — 688 с. — ISBN 966-8118-23-5.
  • Eric Scigliano. Michelangelo's Mountain: The Quest For Perfection In The Marble Quarries Of Carrara. — Simon and Schuster, 2005. — 352 с. (англ.)
  • William Wallace. The Treasures of Michelangelo. — Andre Deutsch, 2010. — ISBN 978-0-233-00253-8. (англ.)


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.