Майдан Героїв Небесної Сотні

Майдан Героїв Небесної Сотні — площа в Основ'янському районі Харкова. Розташована з парного боку Московського проспекта.

Майдан Героїв Небесної Сотні
Харків
Майдан Героїв Небесної Сотні з пам'ятником Руднєву, знесеним у 2015 році
Майдан Героїв Небесної Сотні з пам'ятником Руднєву, знесеним у 2015 році
Район Основ'янський
Назва на честь Небесної Сотні
Колишні назви
Михайлівська площа, Сінна площа (неофіційно), Скобелевська площа, площа Руднєва
Загальні відомості
Координати 49.986365° пн. ш. 36.245811° сх. д. / 49.986365; 36.245811
Поштові індекси 61001
Транспорт
Автобуси 249е
Рух двосторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 3, 22, 28, 36
Державні установи Апеляційний суд Харківської області
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа

Історія

У 18 столітті в районі сучасного майдану Героїв Небесної Сотні розташовувався в'їзд до Харкова. Наприкінці століття на місці фортечного валу з'явилася площа. Початково вона мала назву Михайлівська — за назвою Михайлівської церкви, збудованої в 1787 році за проектом Петра Ярославського[1], яка розташовувалася в південній частині майдану.

З 1814 року на площі зосередилася торгівля сіном, і Михайлівська отримала другу, неофіційну, назву — Сінна.

В 1833 році базар перенесли на територію сучасного Центрального ринку. На південній частині, що звільнилася, відбувалися народні гуляння, військові навчання та паради. Поруч розташовувалися казарми.

В 1866 році площа отримала назву Скобелевська — на честь генерала Російської імператорської армії Міхаїла Скобелева.

9 лютого 1919 року на площі було поховано Миколу Руднєва (його прах начебто перевезли з Царицина). Відтоді й аж до листопада 2015 року площа носила його ім'я — площа Миколи Руднєва.

У грудні 1959 року на площі був відкритий пам'ятник Миколі Руднєву за проєктом скульптора В. П. Воловика і архітектора Ф. Д. Якименка.

Сучасна Історія

Влітку 2014 року в покинутому будинку № 30 був створений соціально-культурний центр «Автономія», так званий сквот. В 2018 році було прийняте рішення про демонтаж будинку. Робітники КП «Жилкомсервіс» зіткнулись зі спротивом людей, що перебували в приміщеннях будинку[2].

9 квітня 2015 року Верховна Рада прийняла пакет законів «про декомунизацію України». В ніч на 11 квітня 2015 року невідомими особами був зруйнований пам'ятник Миколі Руднєву[3]. Пізніше голова ХОДА Ігор Балута пост-фактум підписав розпорядження про демонтаж пам'ятника.

20 листопада 2015 року площу Руднєва було перейменовано на Майдан Героїв Небесної Сотні[4].

В 2017 році громадський рух «Східний корпус» виступив з ініціативою по перепохованню праху Миколи Руднєва. Міська топонімічна комісія прийняла відповідне рішення. Але коли в грудні 2017 року могилу відкрили, вона виявилась порожньою. Історик Едуард Зуб припускає, що тіло Руднєва дістали з могили і знищили денікінці ще в 1919 році[5].

Реконструкції
  • В 2008 році здійснено капітальний ремонт та благоустрій майдану: відремонтовано фонтан, що не працював до того 15 років, встановлено лавки та нові ліхтарі.
  • Наприкінці квітня 2011 року на громадських слуханнях було схвалено ідею реконструкції майдану, згідно з якою на площі мають замінити дорожнє покриття, оновити розмітку, встановити нові світлофори[6].

Будівлі
  • Будинок № 3 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 325. Житловий будинок, 1913 рік, реконструкція архітектора Б. М. Корнієнка.
  • Будинок № 4 — Харківська місцева прокуратура № 5[7].
  • Будинок № 19 — Був започаткований як Клюб будівельників ім. Горького 20 липня 1927 року (проект Якова Штейнберга, І. Мілеєніса, І. Малозьомова). В 1958 році реорганізований у Будинок культури будівельників ім. Горького. Потім став комунальним закладом «Палац культури Основ'янського району». В 2019 році був перейменований у комунальний заклад культури «Муніципальний центр культури та аматорського мистецтва»[8]. В будівлі відбуваються вистави театру «Тимур», репетирує міський хор ветеранів війни і праці.
  • Будинок № 22 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 478. Житловий будинок, архітектор невідомий, 1896 рік.
  • Будинок № 28 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 355. Прибутковий будинок, архітектор М. Л. Мелетинський, 1910 рік.
  • Будинок № 36 — Пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 324. В 1889—1902 роках за проектом Олексія Бекетова було зведено будівлю судових установлень, нині Апеляційний суд Харківської області, (за участі архітекторів Юлій Цауне та В. Хрустальова). Розташована в центрі майдану.

Галерея
  • Фонтани на площі М. Руднєва.
    2009 рік
  • Пам'ятник М. О. Руднєву, що знаходився на майдані до 11 квітня 2015 року
  • Хрест, встановлений на постаменті знесеного пам'ятника М. О. Руднєву
  • Житловий будинок № 22
  • Будинок № 36. Апеляційний суд Харківської області

Примітки
  1. Видатні архітектори Харкова 18 — середини 20 століття. Петро Ярославський // Портал kharkov.ua — Харків. Історія та архітектура (рос.)
  2. Социально-культурный центр или незаконный приют для неформалов? (рос.)
  3. В Харькове за ночь снесли три памятника советским вождям (рос.)
  4. Міськрада ухвалила рішення про перейменування вулиць, парків та станції метро
  5. Могила революционера Руднева в Харькове пуста — горсовет (рос.)
  6. Площа Руднєва та Рози Люксембург — громадськість схвалила // МедіаПорт, 30 квітня 2011 року (рос.)
  7. Харківська обласна прокуратура
  8. Палац культури Основ'янського району став Муніципальним центром

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.