Малозьомов Іван Іванович

Іван Малозьомов Народився 26 вересня (8 жовтня) 1899 року в селі Луговці (тепер Мглинського району Брянської області). Середню освіту отримав у Стародубській гімназії, яку закінчив 1917 року. Служив начальником Чаусовської волосної міліції до кінця 1917 року, а у 1918 році вступив до Київського архітектурного інституту, який закінчив в 1927 році з званням архітектора-художника. Його вчителями були художники В. Касіян, О. Мурашко, Ф. Кричевський, архітектори П. Альошин, О. Вербицький, І. Моргілевський та інші. В студентські роки працював у різних закладах і установах, зокрема проєктував Київську кінофабрику у професора В. Рикова (1926—1927).

В 1927—1929 роках — старший архітектор на будівництві Будинку Держпромисловості у Харкові. В 1929—1936 роках — робота в інституті Діпромісто. В 1932 році — голова оргкомітету по створенню Спілки архітекторів України, в 1934—1936 роках — заступник голови Спілки.

В 1936—1941 роках — головний архітектор Ленінграда. У 1941 р. разом з сином пішов добровольцем на фронт. В 1941—1943 роках — полковий інженер на Ленінградському фронті. Брав участь у боях під Лігово, Копліно та інших. Був важко поранений, син загинув. З 1943 по 1945 рік працював у «Ленпроекті», де склав схему відновлення і генеральний план Копліно на посаді керівника майстерні. В 1945—1954 роках — спочатку виконувач обов'язків, а згодом заступник начальника Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР, член Вченої Ради інституту містобудівництва Академії архітектури УРСР.

У 1928—1936 роках — викладач Харківського художнього інституту, Харківського інституту комунального господарства. В 1945—1954 роках — викладач Київського художнього інституту.

Могила І. І. Малозьомова

Іван Малозьомов помер 19 листопада 1954 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 34, ряд 3, місце 42).

Іван Малозьомов — автор генеральних проєктів планування чотирьох столиць союзних республік — Києва (1948), Тбілісі (1934), Єревана (1938), Якутська (1939), Петрозаводська (1940), гігантів промисловості — Запоріжжя (1932, 1949), Маріуполя (1935), Кривого Рогу (1936), Твері (1937), Піткяранта (1940), Копліно (1944). Співавтор генплану Києва 1946—1947 років з перспективою на 15-20 років (О. Власов, Б. Приймак, Б. Поліщук, інженер І. Козлов). Автор понад 30 проєктів різних будівель в галузі цивільної архітектури:

• інтер'єрів будинку Держпрому в Харкові (1927—1928);
• проєкту будинку клубу будівельників у Харкові (1927);
• проєкт їдальні для «Донбасвугілля»;
• житлового масиві «Промінь» в Харкові (1928);
• проєкт будинку «Техвидав» на вулиці Сумській у Харкові (1929);
• проєкт житлового будинку на вулиці Дарвіна в Харкові та виставкового павільйону (1930);
• проєкт виставкового павільйону в університетському саду в Харкові;
• проєкт фабрики фотоплівкової апаратури імені Дзержинського в Харкові (у співпраці з архітекторами Манучаровою, Приймаком та Яковлєвим, 1931);
• проєкт набережної річки Кури в Тбілісі (1934) та інші.

Автор ряду праць з питань розвитку архітектури і містобудування.

• Донька — Малозьомова Олександра Іванівна, музикознавець, педагог.

• Пантеон зодчих Лук'янівського некрополю. Біографічний довідник. — Київ: «З-Медіа», 2008. — С. 104. ISBN 966-96254-2-4, стор. 53—55.
• І. І. Малозьомов [Некролог] // Архітектура і будівництво. — 1954. — № 6. — С. 32.
• Ясиевич В. Е. Творчество И. И. Малоземова (1899—1954 гг.) // Строительство и архитектура. — 1980. — № 5. — С. 26-29

• Малозьомов
• Ю. М. Констянтинов. Малозьомов Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.