Майнельвегиргин
Майнельвегиргин (у верхів'ї Мейнувеем) - річка в Росії, на півночі Далекого Сходу, протікає територією Анадирского району Чукотського автономного округу.
Майнельвегиргин | |
---|---|
63°42′23″ пн. ш. 177°45′43″ сх. д. | |
Витік | |
• координати | 62°42′00″ пн. ш. 178°01′48″ сх. д. |
Гирло | Туманська |
• координати | 63°42′23″ пн. ш. 177°45′43″ сх. д. |
Країни: | Росія[1] |
Регіон | Чукотський автономний округ |
Довжина | 130 км |
Площа басейну: | 2000 км² |
Ідентифікатори і посилання | |
код ДВР Росії | 19060000112119000129715 |
GeoNames | 2123387 |
Назва в перекладі з чукотського Майнилвегиргин - «великий вододіл».[2]
Витоки річки знаходяться в західних відрогах Мейнгипільгинського хребта. Гирлом є річка Туманська при злитті з річкою Нигчеквеем. При виході з гористій місцевості протікає по плоскій широкій долині шириною від 4 до 6 км, де річка, крім основного русла, розділяється на кілька дрібних, але глибоких (до 2 м) з обривистими берегами проток з повільною течією. У пониззі водотік оточує безліч дрібних озер, місцевість навколо заболочена.
Уздовж узбережжя річки ростуть вільхово-кедровосланцеві ліси (окремі дерева досягають висоти 5 м), які перемежовуються лугами і болотами з вербовими заростями.[3]
Примітки
- GEOnet Names Server — 2018.
- Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 252. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.
- Беликович А.В. Растительный покров северной части Корякского нагорья. Владивосток: Дальнаука, 2001. 420 с.