Нигчеквеем

Нигчеквеем — річка в Росії, на півночі Далекого Сходу, протікає територією Анадирского району Чукотського автономного округу. Довжина — 207 км[1].

Нигчеквеем
63°42′14″ пн. ш. 177°45′41″ сх. д.
Витік
• координати 63°02′44″ пн. ш. 175°55′50″ сх. д.
Гирло Туманська
• координати 63°42′23″ пн. ш. 177°45′43″ сх. д.
Країни:  Росія
Регіон Чукотський автономний округ
Довжина 207 км
Притоки: Gytgyveemd
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії значення не задано
GeoNames 2122698

Назва в перекладі з чукотської — «тополина річка»[2].

Гідрографія

Витік річки Нигчеквеем — озеро Перевальне, розташоване у відрогах Непрохідного хребта. Гирлом є річка Туманська при злитті з річкою Майнельвегиргин. Річка протікає по злегка горбистій рівнині на переході гір Коряцького нагір'я в Нигчеквеемську западину, що виходить до Анадирської низовини.

Долина річки у верхів'ї широка — до 10 км, русло врізане на 6—10 м. По берегах характерні високі обривисті уступи, місцями скельні [3]. У середній течії ширина русла доходить до 100 м, яке розділяється на безліч проток, швидкість течії тут становить 0,8 м/с. Посеред русла зустрічаються невеликі острівці. Майже на всьому протязі в басейні річки знаходиться безліч озер різних розмірів, місцевість навколо часто заболочена[3].

Замерзає в останніх числах вересня, розкривається на початку червня, очищення від льоду відбувається в середині червня.

Велика притока — Гитгивеем.

Прибережна флора

В низькіій заплаві ростуть верболози і вільхові ліси висотою до 3 м, зрідка зустрічається чозенія. У високій заплаві вільшняки всихають, на їх місці з'являються лишайникові пустища. У надзаплавних терасах простягається широка (до 1 км) смуга густих низьких чагарників.

Басейн річки відноситься до ботанічного пам'ятника природи «Північно-Коряцький» [4].

Іхтіофауна

У середній течії Нигчеквеема знаходиться місце нересту кети та горбуші [5].

Примітки
  1. Державний водний реєстр РФ: Нигчеквеем
  2. Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 280. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.
  3. Беликович А. В. Растительный покров северной части Корякского нагорья. — Владивосток: Дальнаука, 2001. — 420 с.
  4. Беликович А.В., Галанин А.В., Афонина О.М., Макарова И.И. Ботанический памятник природы «Северо-Корякский» = Растительный мир особо охраняемых территорий Чукотки. — Владивосток: БСИ ДВО РАН, 2006. — 260 с.
  5. Лососевые рыбохозяйственные заповедные зоны на Дальнем Востоке России. — Москва: ВНИРО, 2010. — С. 37. — 141 с. — ISBN 978-5-85382-403-4.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.