Макаренко Микола Васильович

Народився у селі Охіньки Чернігівської області. Навчався перші 7 років у сільській школі, а останні 3 роки — у сусідньому селі Переволочна. 1959 року поступив на спеціальність «фізична культура» до Черкаського державного педагогічного інституту, який закінчив у 1963 році. Того ж року вступив до аспірантури при Інституті фізіології ім. О. О. Богомольця АН України, працював у лабораторії типів нервової системи і компенсаторних і захисних функцій під керівництвом Володимира Трошихіна. У 1966 році захистив дисертацію на ступінь кандидата біологічних наук. Микола Макаренко працював у тій же лабораторії до 1969 року, коли перейшов до відділу гіпоксичних станів, де працював разом із Миколою Сиротиніним. З 1973 року перейшов до лабораторії вищої нервової діяльності людини, а з 1980 року очолював її. У 1994—2011 роках працював у відділі фізіології головного мозку.

Працював на посадах професора кафедр фізіології Черкаського, Херсонського, Волинського університетів. Був науковим співробітником у Військово-гуманітарному інституті, НДІ проблем військової медицини, Головному медичному управлінні СБУ та інших організаціях.

Микола Макаренко — спеціаліст в області фізіології вищої нервової діяльності та диференціальної психофізіології. В Україні очолює два наукових напрямки: формування та становлення психофізіологічних функцій людини в онтогенезі та роль індивідуальних відмінностей особистості в успішності навчання і професійній діяльності.

Микола Васильович досліджував розвиток та становлення психофізіологічних функцій людини в онтогенезі; ролі властивостей основних нервових процесів в успішності навчання, набутті професійних навичок та використанні їх в трудовій діяльності; розробкою, удосконаленням та обґрунтуванням методик для системи професійного відбору операторів по керуванню рухомими об'єктами і системами та спецконтингенту; оцінкою психофізіологічної готовності персоналу до дій в особливих умовах.^{[джерело?]}

Миколою Васильовичем запропонована та науково обґрунтована нова властивість функціональної рухливості нервових процесів^{[джерело?]}, а розроблені методики з вивчення властивостей основних нервових процесів та сенсомоторної сфери на розумові навантаження різного ступеня складності, як і апаратурні комплекси до них (ПНН-3, ПНДО-01, система «Прогноз», «Діагност 1»), знайшли широке застосування як у нас в країні, так і за кордоном.^{[джерело?]}

Під керівництвом Миколи Васильовича захищено 5 докторських (серед них — В. С. Лизогуб, С. О. Коваленко та інші) та 23 кандидатські дисертації (серед них — Д. М. Харченко та інші).

Він є членом Центральної ради Українського фізіологічного товариства, членом редколегій багатьох міжнародних і вітчизняних журналів та вісників університетів, членом спеціалізованих рад по захисту докторських та кандидатських дисертацій, членом бюро Федерації космонавтики України. Автор більше як 300 наукових праць, у тому числі п'ять монографій з проблем онтогенезу психофізіологічних функцій людини, професійного відбору, психофізіології операторської праці, реанімації; дві брошури. Має шість винаходів.

Член («академік») приватної організації «Аерокосмічна академія України».

У 1992 році нагороджений премією НАН України імені О. О. Богомольця за монографію «Психофізіологічні функції людини й операторська праця».

• Премія НАН України ім. О. О. Богомольця,
• Заслужений діяч науки і техніки України.

• Макаренко Микола Васильович. До 75-річчя з дня народження
• Життєвий та творчий шлях Макаренка Миколи Васильовича // Фізіологічний журнал. — 2017. — Т. 63, № 1. — С. 108—110.
• До 100-річчя з дня народження Володимира Олександровича Трошихіна