Макрина Молодша

Макрина Молодша (324(0324), Кесарія Каппадокійська ― 380, Аннезіс, сучасне місто Амасья, Туреччина) — християнська свята, преподобна, сестра Василія Великого, Григорія Ніського і Петра Севастійського; почитається у всіх християнських церквах.

Макрина Молодша
Преподобна Макрина, фреска у Софійському соборі в Києві, ХІ ст.
Преподобна
Свята
Макрина Молодша
Народилася 324, Кесарія Каппадокійська
Кайсері, Туреччина
Померла 380, Аннезіс, сучасне місто Амасья, Туреччина
Амасья, Туреччина
У лику святий
День пам'яті 14 червня, 19 липня
Патрон монахинь-василіянок
Атрибути чорний монаший одяг, руки складені до молитви або піднесені догори, інколи з хрестом у одній руці, а з сувоєм в іншій

Життя святої

Походила із заможної християнської родини. Була найстаршою з десяти дітей Василія Старшого, відомого адвоката і вчителя риторики, та Емелії. На хрищенні отримала ім'я на честь святої мучениці Теклі, проте батьки називали її як і бабусю — Макрина. Її бабусею була свята Макрина Старша (щоб розрізняти бабусю і внучку, в агіографії прийнято називати їх Макрина Старша і Макрина Молодша). Макрина Старша мала значний вплив на виховання усіх своїх онуків, зокрема Макрини.

Макрина Молодша отримала ґрунтовне класичне виховання. У віці 12 років була призначена батьком до заміжжя, однак після несподіваної смерті нареченого постановила провадити аскетичне життя в дівстві. Коли помер її батько, допомагала матері в керівництві домом та вихованні молодших дітей: Григорія Ніського, Петра Севастійського і Василія Великого, мала значний вплив на їх релігійність.

Близько 357 року разом з матір'ю відійшла від світського життя і розпочала разом з нею та служницями провадити спільне життя в родинних посілостях в Аннезіс над річкою Іріс. Макрина стала настоятелькою однієї з перших в Малій Азії жіночих монаших спільнот, яких пізніше почали називати василіянками. Ревна пропагаторка аскетичної побожності і киновійної форми життя. Надзвичайний вплив Макрина мала на свого молодшого брата Василія, який за її прикладом залишив світську кар'єру і почав жити монашим життям, а в 370 році став єпископом Кесарії Каппадокійської.

На другому боці ріки Іріс Василій заснував чоловічий монастир, у якому проживав також Петро Севастійський ― пізніший настоятель монастиря. Ця модель монашого життя, коли поруч знаходилися монастирі жіночий і чоловічий, пізніше в Церкві була прийнята як подвійний монастир.

Монастир Макрини окрім її братів, відвідували також Євстахій Севастійський і Григорій з Назіянзу.

Макрина померла 380 року і була похоронена в церкві, збудованій на честь 40 Севастійських мучеників, у якій були поховані також її батьки.

Джерела до життєпису святої

Основними джерела до життєпису святої Макрини є твори її брата Григорія Ніського, який присвятив їй працю «Діалог про душу і воскресіння» (PG 46, 11-160). В цьому творі він виклав власне есхатологічне вчення, представляючи Макрину як «вчителя», який на смертному ложі пояснює науку про безсмертя душі, воскресіння і відновлення всіх речей (апокатастазу).

Також на просьбу монаха Олімпія Григорій написав «Життя святої Макрини дівиці» (PG 46, 959—1000, CPG 3166), у якому Макрину ставить як взірець для богопосвячених дівиць.

Григорій згадує про Макрину у своєму 19 листі.

Культ

У візантійських синаксарях та грузинських і сирійських календарях день літургійного спогадування святої Макрини ― 19 липня (1 серпня ― за юліанським календарем). Лютеранська церква згадує святу Макрину 14 червня.

Іконографія

В іконографії свята Макрина зображена переважно в темному одязі монахині, з руками складеними навхрест на грудях, інколи піднесеними догори, інколи з хрестом у одній руці і з «сувоєм» в іншій.

Покровителька

Свята Макрина є покровителькою монашого Чину Сестер Святого Василія Великого (УГКЦ).

Див. також
  • Мокрина — свята в українській міфології


Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.